Марія Ярема, Причаститися Слова

У другу неділю Великого посту Церква пропонує вірним до роздумів євангельський текст про оздоровлення розслабленого. У Євангеліях є чимало згадок про чудесні оздоровлення недужих. Чому ж саме про це чудо Церква розповідає нам в кінці другої седмиці передпасхального посту? Мабуть, тому, що євангельський розслаблений являє кожному з нас нашу розслабленість духовну, нашу оспалість і байдужість до руху, до духовного поступу. Правдивий піст мав би сприяти нам у позбавленні духовного збайдужіння і розслабленості. Євангельського розслабленого друзі через тисняву народу спускають через отвір у стелі до стіп Христа. Такими нашими друзями можуть стати молитва, піст, милостиня, які долатимуть тисняву гріхів, пристрастей, осудів, щоб опустити нас із вершин нерозуму до стіп Христа.

Господь, перш ніж оздоровити розслабленість тілесну, звільняє недужого од його розслабленого стану духовного. Так само і ми повинні у цей великий і святий піст отримати від Христа відпущення наших гріхів. Бог уже простив нам, але ми не отримаємо цього прощення, доки не наблизимось у своїй немочі до Господа, присутнього в таїнствах Церкви. Опісля слідує оздоровлення тілесне. Христос явно дає зрозуміти книжникам, які судили Його у своїх серцях, що відпущення гріхів є у Його владі, оскільки, якщо б не діяв Він Божою силою, не зміг би підняти на ноги віддавна розслабленого.

Христос, як Бог, відпускає гріхи і, як Бог, возводить із постелі немочі. Так само і кожного з нас Господь хоче підвести з ложа беззаконня, гріха, немочі духовної і тілесної. Проте ми не довіряємо Йому, вважаємо Його недоступним, бо нема як приступити до Нього. Ми не трудимося, щоб знайти шлях, не розбираємо стелі, адже сприймаємо це понаднормовим зусиллям. Великий піст покликаний розбудити у нас прагнення Бога, пильний і наполегливий пошук зустрічі з Ним крізь натовпи, стіни, стелі, крізь розслабленість, духовну і тілесну, крізь насмішки і осуд, крізь усе, що не є Богом.

Друга неділя посту нагадує нам також про постать святителя Григорія Палами, візантійського святого, що жив на зламі ХІІІ-ХІV ст. Згадуємо про нього у другу неділю посту як про святця, що своїм вченням намагався заохотити вірних до невпинної і глибокої молитви, щоб вона постійно наповнювала єство людини і щоб зрештою поєднала з Богом вже тут, на землі.