Сьогодні Ісус ставить своїм учням два запитання: “За кого мають люди Сина чоловічого?” та “На? вашу ж думку, – каже до них, – хто я?” (Мт. 16.13,15)
Іншими словами: “Що ви чули від інших про мене, а потім каже, а який ваш особистий досвід?”
Зазвичай наше християнське життя розпочинається тоді, коли ми ще є немовлятами, відтак ми виростаємо у вірі, ми чуємо про Бога від інших, але наше зріле християнське життя маємо розпочати з відповіді на запитання Ісуса: “Ким Я є для тебе?”. Від відповіді на це запитання залежить наше життя не тільки тут і зараз, але і у вічності. Ап. Петро каже: “Ти – Христос, Син Бога живого” (Мт 16.16). Якщо наша відповідь співпадає з Петровою, то це має бути не тільки визнання на устах, але це має бути помітним у нашому житті, щоб одного разу Ісус нам не докоряв: “Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене” (Мт 15:8).
Якщо Ісус є мій Бог і Спаситель, то Його слово має бути фундаментом? на якому я будую своє життя, бо каже Господь, що: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме” (Йо 14:23).
Петро і Павло були дуже різними, але те, що їх об’єднувало, – це був досвід Божої любові, яка здатна змінити нас самих і світ, яка навіть в моменти зради дає сили знову сказати: “Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю тебе!” (Йо. 21.17), яка викликає в нас нестримне бажання бути з Богом “хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще” (Флп 1:23).
Ми також маємо різний досвід Бога, але так важливо усвідомити те, ким для мене є Ісус!