Що змінилося у моєму житті, коли почалася війна?
Цього ранку я прокинувся, як завжди. Від батьків почув погану новину: російська федерація почала вторгнення на нашу святу землю – Україну. Мені було дуже страшно, і я не розумів, чому так сталося.
Я чекав на канікули. Я планував поїхати до бабусі і дідуся до Львова, в Карпати у Яремче, на водоспади поблизу Ворохти.

Але кожен наступний день війни приносив щоразу більше обстрілів. Почастішали повітряні тривоги, під час яких ми ховалися у бомбосховищах.
Перед війною у мене було дуже багато мрій, але ця війна мене навчила мати тільки одну, єдину мрію – перемоги, здоров’я, миру і Божого благословення нашій рідній Україні. Тому ми маємо цінувати кожне Боже Слово і ходити до церкви кожного дня.
Сьогодні бачу, що мріями вижити неможливо, тільки Божим Словом і Божим милосердям.

Іван, одесит, 13 років

#зранена_мрія* – цикл публікацій дітей та молоді, які через війну Росії проти України були вимушені залишити свій дім, а часто – і облишити свої мрії. Це їх щоденники з війни,

* – за ініціативи катехитичної комісії Одеського екзархату УГКЦ