З початком війни було очевидно, що ця жорстока війна ведеться на двох фронтах – видимому і невидимому, – і тому потрібно дуже багато молитись. Молитись за Україну, за перемогу над ворогом і особливо – за наших МУЖНІХ ВОЇНІВ!..

З часом зробив список усіх тих воїнів – синів, братів, племінників, похресників, онуків, чоловіків та друзів, усіх вірних, які належать до громад, якими духовно опікуюсь, щоби кожного дня на молитві вимовляти їх імена, просячи в Бога для них благословення та захисту. Цей список з воїнами і молитва за них – це «рятівне заспокійливе», яке, в особливий спосіб, допомагає та рятує від розпачі, зневіри та страху, особливо коли тиждень не маєш жодної вісточки від того, хто на передовій… особливо коли це дуже близькі люди і коли ти знаєш, де вони, але не знаєш, що із ними.. Тоді рятує лише молитва, навіть серед ночі, після того, як в холодному поті прокинувся з думкою про племінників та усіх тих, за кого взяв на себе обов’язок молитись.

З кожним днем список все довший, а з кожною наступною молитвою ці імена стають все рідніші!..

І дуже боляче, як душпастирю, дізнаватись (особливо від вірних із громад), що втратили когось із рідних… і ти змушений заводити інший список – ЗА УСОПШИХ…

Це дуже-дуже боляче чути: «отче, мені повідомили, що мого брата Василя вже нема і не знаю, де похоронили, бо він був у Маріуполі». В той же час чуєш: «отче, вбили мого племінника Олега. Він був сиротою і тепер його дитина теж сирота»…

А сьогодні черговий «ніж» у саме серце і величезний біль (хочеться кричати)!!!… «ОТЧЕ, ПЕРЕНЕСІТЬ МОГО АНДРІЯ ВЖЕ В ІНШИЙ СПИСОК, БО ПОВІДОМИЛИ, ЩО ЙОГО ВЖЕ НЕМА – ВБИЛИ. Донька сирота, а чоловік перший раз в житті плакав… – як дитина»… ДУЖЕ БОЛЯЧЕ…

Господи, прийми душі героїв та невинно вбитих у Царстві Твоєму! Живих – бережи, поранених – вилікуй та визволи полонених!