о. Володимир Містерман
Мабуть, кожному з нас відомі ці неповторні відчуття легкості та радості, коли ми з кимось помирились, перепросились і коли нам сказали це так бажане: “ПРОЩАЮ ТЕБЕ”.
Бо жити із відчуттям провини – це ніщо інше, як жити в “пеклі в мініатюрі”, яке ми самі нашими гріхами, непрощенням та образами створили. До певної міри кожен із нас є дуже небезпечним для оточуваного нас світу до тих пір, поки ми не простимо наших кривдників і не попросимо прощення в тих, кого образили ми. Нещасна, на всіх і на себе ображена людина просто не здатна зробити щасливою іншого, радше навпаки!
І лиш вдивляючись в Хрест Господній можемо відчути, що цей тягар непрощення Господь готовий від нас забрати і прибити на хресті, а в сповідальниці в час нашого щирого покаяння Отець Небесний, вдивляючись у Свого Сина, Його Кров’ю витирає всі наші гріхи назавжди із Книги Життя.
Тому молимось “Царю небесний” і, вдивляючись в хрест Господній, інсталюємо Слово Боже, щоби отримати в Бога ласку скинути із себе цей тягар непрощення та образ.
ПСАЛОМ 32
Блажен, кому простилось беззаконня, кому гріх покрито,
Блажен той, кому Бог вини не залічить, і в кого на душі нема лукавства.
Як я мовчав, ниділи мої кості серед мого безнастанного стогнання.
Бо вдень і вночі твоя рука тяжіла надо мною, висохла моя сила, немов під літню спеку.
Я висповідав тобі гріх мій і не затаїв провини моєї. Я мовив: “Признаюсь Господеві в моїх провинах”, і ти простив вину гріха мого.
Тому помолиться до тебе всяк побожний в час небезпеки. І під час повені вод великих -вони до нього не досягнуть.
Ти – захист мій, ти збережеш мене від скрути, огорнеш мене радістю мого спасіння.
“Навчу тебе й вкажу тобі дорогу, якою маєш ходити; дам тобі пораду; на тобі – моє око!
Не будьте, як той кінь, немов віслюк той нерозумний, що запал їхній треба віжками й вудилом гамувати, а то до тебе не підійдуть.”
Великих мук зазнають нечестиві; хто ж уповає на Господа, того огортає ласка.
Радійте в Господі й веселітеся, праведні, і ликуйте всі праві серцем.
