Марія Ярема

Благоговіння Предтечі

У літургійних текстах свята Богоявлення доволі часто звучить тема страху перед Богом: страхається ріка Йордан, втікає море, тремтить Предтеча Йоан. Цей страх радше слід назвати трепетом, благоговійним трепетом перед Богом. Якщо страхання природи несловесне, тобто неусвідомлене (персоніфіковані образи ріки і моря є метафоричними в богословській традиції), то трепет Йоана є цілком словесним, свідомим. Він бачить перед собою Того, Кого проповідував не лише він, але й численні пророки перед ним. Він чує, що Той, Кого всі чекали, каже йому виконати над Ним обряд очищення, який Хреститель звично виконував на каянниках. Як було Йоанові не жахатись?

Хрестити Месію-Христа для Йоана було чимось набагато трепетнішим, ніж коли б якомусь учневі довелося повчати свого вчителя чи недужому лікувати свого лікаря. Йоан відчув себе настільки меншим від того Назарянина, Який просив хрещення, що не міг собі дозволити взяти якусь провідну роль над Ним. Це виглядало йому святотатством. Але Назарянин-Месія наполягав на хрещенні від Йоана, тому Предтеча і охрестив Його, бо не послухати Христа також закономірно видавалось йому чимось неможливим. В тому і велич Йоана: він умів з благоговійним трепетом стояти перед Богом, слухати і виконувати дуже незрозумілу Його волю, він умів «маліти», щоб Бог міг «рости» у світі. Коли Христос просив, то Йоан охрестив Його, коли Христос сам хрестив інших, Йоан не заздрив, коли Йоанові учні були поряд, він не боронив їм ставати учнями Христовими, ба більше, він сам їм проповідував Христа як Агнця, що бере гріхи світу. Йоан умів бути Предтечею. Тому і став ним. Предтечею самого Бога-Чоловіка. Але при Йорданських водах та й ціле своє життя Йоан не був свідомий, що він є Предтечею самого Христа, він лише був свідомий, що Христові належить досконалий послух, що перед Ним потрібно благоговіти, що Його слід проповідувати.

Нехай великий Предтеча навчить і нас благоговійно тремтіти перед Богом, не шукаючи відповіді на усі незрозумілості Його волі, не перестаючи дивуватись Його незбагненним промислам.

Свідчення Св. Йоана Хрестителя і наше свідчення

Св. Йоан Хреститель постає перед нами як той, хто досконало виконує задум Божий щодо нього. Він являється як найдостойніший Предтеча Господа. Йоан, – каже Апостол Павло, – христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса. Хреститель, як і інші пророки до нього, проповідує не себе, але Христа. Звіщає не свою мудрість і слово, але Божу мудрість і Боже слово. Звіщає не того, хто лише викриває гріх, але Того, Який світу гріх забирає. Звіщає Того, Хто молодший за нього літами, але сущий перед ним, був бо раніше за нього. Звіщає Того, Кого не знав, але Кого засвідчив Дух Святий і Хто Ним хрестить. Звіщає Господа слави і Царя віків – Спаса нашого Ісуса Христа.

Великий пророк і Предтеча, Йоан, навчає нас проповідувати своїм життям Агнця Божого, каятися зі своїх гріхів, приводити інших до покаяння, свідчити істину і страждати за неї. У нашому ж житті часом буває супротивне: проповідуємо самих себе, стаємося нечутливими до своїх гріхів, приводимо інших до згіршення і спокуси, свідчимо істину вибірково і прагматично, і то лише тоді, коли не доводиться за неї постраждати.

Св. Йоан Хреститель – великий Предтеча, вирівнювач доріг перед Господом. Ми ж нерідко стаємося тими, хто викривлює дороги перед Богом та спотворює вістку про Нього. Нехай же Св. Йоан Предтеча, пророк обидвох Завітів, випрошує для нас у Бога великої і багатої милості, щоб і ми своїм життям кликали до інших: Ось Агнець Божий!

Святий Йоан – служитель дивного і великого таїнства

Святого Йоана Предтечу називаємо останнім з пророків Старого Завіту та першим провісником явлення нової благодаті. Того, Кого проповідували старозавітні праведники, йому даровано було бачити, торкатися, розмовляти з Ним. Понад те дарована була йому благодать охрестити Проповідуваного. Дивне і страхаюче це було для Предтечі: хрестити Споконвічного у людському тілі. І тому він заперечує, тривожиться, не насмілюючись вчинити щось подібне. Адже знає, що перед ним Світло, яке не можна просвічувати, а лише брати із Його світла. Відчуває, що перед ним Чистий, Якого не можна очищувати покаянням на відпущення гріхів, а лише просити в Нього прощення за людські гріхи. Перед ним Бог у тілі, проповідуваний Месія, Якого чекали усі земні покоління для спасіння, тож як може він хрестити Того, Хто Єдиний Святий?

Тому страхається Святий Йоан і просить Христа, щоб уникнути такого дивного і страшного таїнства. Господь же ж просить свого Предтечу і пророка залишити боязнь послужити таїнству, в якому Він хоче взяти гріхи світу. Бо не очиститися прийшов Христос на Йордан, але очистити гріх світу. Не просвітитися прийшов на річкові хвилі, але просвітити тих, що у них сходять. Не освятитися Він явився, але освятити води і людей. Для цього однак вибирає те саме хрещення, яким хрестяться немічні і грішні люди. Не вибирає Господь іншого способу, щоб здійснити таїнство. Схиляє голову перед пророком і просить про хрещення. І Йоан, тремтячи та благоговіючи, виконує волю свого Месії і Господа. І в тому велич Святого Предтечі: він виконує волю Божу, не розуміючи її, страхаючись її, дивуючись їй. Він виконує волю Божу, тому за істину годилося йому постраждати і проголосити прихід Бога у тілі тим, що очікували на Нього в аді.

Нехай молитвами і заступництвом Святого пророка, Предтечі і хрестителя Господнього буде дарована нам благодать служити таїнству Божого щодо нас провидіння, дивного, великого і спасенного, яке перевищує усяке розуміння і сподівання.