о. Віталій Тарасенко
У час карантину ми переконалися, що можемо бути і без храму – місця молитви. Ми пережили це на собі, зрозумівши, що людина може спастися і без храму. Щось подібне було в часи підпілля, коли храми були зачиненими, але ми спасалися.
Святе Письмо наводить кілька таких гарних прикладів. Наприклад, Ісус каже, що він є Виноградина, а ми є його гілками. І таким чином всі ті, які творять це виноградне дерево, є Церквою.
«Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете (Йо 15:5).»
Каже апостол Павло, що ми є Тіло Христове. Таким чином всі ми разом Його творимо.
Як палець не може бути окремо від тіла, так само і гілка не може рости окремо від стовбура. Не може давати плоди від себе самої.
Зрошуємо Домашню Церкву
Двоє людей, які є закохані між собою, приходять і кажуть: «Господи, ми хочемо, щоб в нашій сім’ї був Ти». І в той момент, коли вони запрошують Бога у своє сімейне життя, тоді вони творять оцю єдність разом з Ним і довкола Нього. І тепер вони стають Церквою.
А тоді, коли подруги не моляться разом, не читають Святого Письма разом, не схиляють голову перед Богом, в основі відносин не мають Заповідей Божих, тоді вони не є Церквою. Кожен собі як хоче, так і спасається. Така сім’я приречена на загибель.
Життя подружжя, яке не зуміло створити домашньої Церкви, є нестерпним. Складається враження, ніби кожен живе сам по собі, особливо сам по собі має відносини з Богом.
Господь нам дає прекрасну можливість, щоб ми об’єдналися довкола Нього і ще більше скріпили союз любові один з одним.
Не буде Церкви – не буде Христа між нами.
Тому що Він скаже: «Я вас не знаю. Ви не хотіли Мене. Ви ховалися від Мене. Ви не чули Моє Слово, яке Я до вас промовляв.»
Господь говорить про доброго Пастиря. Він є тим добрим Пастирем. І вівці слухають Його голосу. Не слухають голосу подружки, яка тебе відволікає наприкінці служби. Якщо маєш схильність відволікатися від голосу Божого, – запитай себе, чи ти є тою вівцею Божою, яка приходить почути Його голос?
Треба двох-трьох, щоб відчути присутність Бога. А якщо буде в церкві 100 чоловік, а не знайдеться тих двох-трьох, стає соромно. Яка це є Церква? Це не є Церква, то якесь інше зібрання.
Як приємно, коли християнка каже:
«Ти знаєш, я прийшла до церкви, і таке було відчуття..». Це тому, що вона була відкрита перш за все на Бога, шукала Його і Він знайшов її. Друге – усі довкола неї створили таку гарну атмосферу Церкви, Тіла Божого, того Виноградника, в якому вона прищепилася і отримала Життя.
«Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!( (від Йо 10:9).»
Каже Господь: «Той, хто ввійде через мене, спасеться». Ти не можеш спастися сам. Хто вам сказав, що існує самоспасіння? Попробуйте себе спасти, коли ви погибаєте і йдете на дно! Дуже важливо визнавати, що ти потребуєш спасіння. А до Церкви приходять ті, які Його потребують.
Якщо ти не визнаєш Його як Спасителя, то чому ти сюди прийшов?
І тому Церква нам потрібна. Будемо правдивою Церквою — не будемо мати страху. Ні перед епідемією, ні перед війнами, ні перед кризами, бо будемо РАЗОМ, об’єднані довкола Спасителя.
