«А сталося це, щоб збулося сказане Господом через пророка…»

Ікона: Христина Ходонович, Різдво Христове

Як часто читаємо цю та подібні фрази в Євангеліях, зокрема у розповідях про Христове Різдво! Вони свідчать про одну дуже суттєву для віри справу: старозавітні пророцтва навдивовижу точно передбачали і заповідали численні факти, пов’язані з життям і місією Ісуса Христа, починаючи від Його зачаття і народження від Діви та закінчуючи Його страсною смертю на Хресті. Саме ці пророцтва і їхня надзвичайна точність є найкращим доказом божественної природи Ісуса Христа та божественного походження плану спасення, яке Бог Отець довершив через свого Сина за співдіянням Святого Духа.
Слова пророків освітлювали історичний шлях людства, яке «в пітьмі ходило… і жило у смертній тіні» ( Іс. 9, 1). Роль пророцтв у Різдві Христовому така вагома, що дехто з біблістів, а саме Джанфранко Равазі, навіть говорить у цьому контексті про «Різдво пророків» і пояснює: «Посеред темної ночі історії звучить голос пророків. Проте, на превеликий жаль, вуха людей забиті балачками і глухотою егоїзму та не дозволяють, щоб у них увійшли палкі слова пророцтв. А втім, євангелист Матей для інтерпретації подій, пов’язаних з Народженням Ісуса, покладається саме на ці біблійні постаті, яких філософ Карл Ясперс вважав “найбільш оригінальними духовними та культурними феноменами людства”». Відтак кардинал Равазі наводить вислів іншого відомого філософа – Блезе Паскаля, який вважав старозавітні пророцтва найпереконливішим аргументом божественного походження Ісуса Христа: «Найбільшим доказом щодо особи Ісуса Христа є пророцтва… Вони є підготовкою до Народження Ісуса, в Євангеліє якого мали повірити у всьому світі. Пророцтва були необхідні, щоб можна було повірити в Євангеліє».
Справді, існує нерозривний взаємний зв’язок між Старим і Новим Завітами. Отці Церкви казали, що «Старий Завіт був “вагітний” Ісусом Христом», підкреслюючи цим, що для правильного і повного розуміння життя і спасенного діла Господа Ісуса неодмінно слід заглибитися у старозавітні обітниці, пов’язані з Його особою. Зрештою, сам Ісус Христос заохочував апостолів і навіть своїх опонентів пізнавати і відкритим серцем досліджувати тексти Священного Писання, щоб побачити в них таїнственний Божий план, що мав довершитися в Його Воплоченні та Пасхальному переході від смерти до життя через Воскресення: «Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, ‒ а й вони свідчать за мене! Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним» (Йо. 5, 39-40). Так, у Святій Літургії ми називаємо Ісуса «сповненням Закону і пророків», прохаючи Його водночас, щоб Він наповнив серця наші «радістю і веселістю».
Втім, щоб розуміти Писання правильно, не досить задіяти лише свої людські здібності та природний розум. Священні Писання написані під натхненням Святого Духа і тільки у Святому Дусі, який є також Духом Церкви, ми отримуємо світло для справжнього їхнього розуміння. Невипадково євангелист Лука, згадавши, як Воскреслий Ісус, будучи з двома учнями в дорозі до Емаусу, «почавши від Мойсея та від усіх пророків, вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до Нього» (Лк. 24, 27), а наприкінці розділу додав суттєве спостереження: «Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання…» (Лк. 24, 45).
Вчімося зі смиренним та відкритим серцем схилятися над священними текстами пророків та інших книг Святого Письма Старого Завіту та просімо в Господа Ісуса мудрости розуміння Слова Божого, бо «незнання Святого Письма є незнанням Христа» (св. Єронім).
Молитва: Предвічний Отче! Відкрий мої духовні очі і вуха для розуміння слів Святого Письма. Очисти моє серце від егоїзму, самодостатности і себелюбства, які не дозволяють Твоєму Духові, що «говорив через пророків», вільно увійти в моє життя і дарувати мені, мірою моїх людських сил і здібностей, дар розуміння Тайни Христа, скритої в Святому Письмі. Твоє спасенне слово, яке проголошували святі пророки і яке стало Тілом в лоні Пресвятої Богородиці, нехай втілиться і в моєму щоденному житті. Амінь!