Владика Богдан (Дзюрах)
«Обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою. Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму!» (Даниїл 3, 42-43).
Лагідність – це прикмета, яка в наших часах не дуже популярна Мабуть тому, що вона асоціюється з поступливістю, безхребетністю, боязливістю, нездатністю постояти за себе і за інших, певного роду м’якотілістю. Втім, лагідність може здаватися слабкою лише на перший погляд. В очах Ісуса лагідність є великою силою, коли Він обіцяє: «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю» (Мт. 5, 4). Люди у світі звикли забезпечувати свій статус і приріст своїх земель насиллям, підступом і агресивністю. Натомість Господь Бог каже, що лагідність є більшою силою, ніж зброя, чи грубий тиск, та запевняє, що саме лагідні отримають благословення, “успадкують землю”.
Отож, що ж він за такий таємничий плід Святого Духа: лагідність? Зауважмо, це – плід, а не передумова, а тому наявність лагідності – певний знак і доказ того, що в людині вже присутній і діє Бог силою свого Святого Духа. І саме в цьому криється дієвість лагідності: вона є зовнішнім проявом внутрішньої присутності Святого Духа, Божої сили і Божої могутності. А Бог, щоб перемагати, не потребує зовнішньої потуги чи кількісної переваги. Що більше – Бог в Біблії не раз виявляв свою силу дослівно в людській безсильності, як от у випадку апостола Павла, який почув від Господа такі слова: «Достатньо тобі моєї благодаті, бо Моя сила виявляється в безсиллі» (2 Кор. 12, 9).
Лагідність не означає, отже, резиґнацію перед труднощами, чи поступливість перед злом. Вона радше означає прийняти Божу силу і в повному довір’ї до Бога задіювати усю свою енергію і всі свої таланти, щоб Божа правда, Божа справа торували собі шлях у людському житті і історії.
Вистачить пригадати, яких людей св. Письмо називає лагідними. Вже вище згаданий св. Павло, якого Господь Ісус заохочує не покладатися на власні сили, а більше довіряти діянню Бога у його житті. Відтак св. Павло стає великим подвижником Христової Церкви, так що може сам про себе сказати: «Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бо ж я працював більше від усіх них, та не я, але благодать Божа, що зо мною» (1 Кор. 15, 10).
Лагідним названий у Слові Божому Мойсей – найголовніша постать старозавітної історії, який випровадив свій народ з Єгипту, з «дому неволі»: «З Мойсея ж був собі вельми лагідний чоловік, понад усіх людей на світі» (Чис. 12, 3). По-людськи беручи він не дуже надавався на роль визволителя і лідера, був імпульсивним, а водночас несміливим, боязким, не відзначався проповідницьким хистом, а на додаток ще й був «тяжкомовний і тугоязикий» (Вих. 4, 10)…
Нарешті сам Господь Ісус постає перед нами як досконалий взірець лагідності і каже сам про себе: «Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем» (Мт. 11, 29).
Отож, бути лагідним – означає дозволити Святому Духові безперешкодно діяти у нас, використовуючи для Божої справи як наші сильні сторони, так і нашу слабкість. З боку людини слід виявити тільки повну довіру до Бога і Його благодаті та великодушно співпрацювати з цією благодаттю, одягнувшись у Христа та в Його лагідність, як закликає нас св. Павло: «Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість» (Кол. 3, 12).