Хоч були численні і різні закиди і обвинувачення, які висували опоненти проти нашого Спасителя, Святе Євангеліє все ж виразно згадує про найглибшу причину видання ними на смерть Ісуса: заздрість. Це визнав навіть сам правитель-поганин Пилат, як про це сказано в Євангелії: «Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики» (Мр. 15, 10).

Св. Василій Великий описує заздрість як «смуток з приводу успіху іншої людини». Заздрісний не може стерпіти, що хтось є більш успішний, популярний, заможніший чи більш талановитий. Заздрість є нездатністю тішитися успіхами і чеснотами іншого та намаганням заперечувати ці успіхи і чесноти, применшувати їх, висміюючи чи принижуючи їхніх носіїв. У своїх крайніх проявах заздрість провадить до агресії і до намагання згладити з лиця землі самого носія чеснот, щоб таким чином раз назавжди позбутися об’єкта заздрості як такого. Психологи зауважують, що люди, котрі втратили чесноту, не знаходять нічого «кращого», як тільки ненавидіти і лютувати проти тих, хто ці чесноти посідає.

Заздрість є прикметою диявола. Св. Августин навчає, що «диявол живиться з цих двох зол: гордині і заздрості». За численними злочинами, якими позначена історія людського роду, – починаючи від обмов, безпідставних звинувачень, очорнень, чвар і закінчуючи ненавистю, агресією, а навіть вбивствами, – стоїть укрита за різного роду псевдо-аргументами, а насправді – слабо прихована заздрість. Невипадково в переліку вад Святе Письмо часто подає вбивство поряд з заздрістю (пор. Йов. 5, 2; Рим. 1, 29; Як. 4, 2; ). Це через заздрість диявола був спокушений і впав у гріх наш праотець Адам. Заздрість стала причиною першого в людській історії братовбивства: Каїн не міг стерпіти того, що жертва Авеля була приємна Богові, то ж вирішив позбутися об’єкта своєї заздрості, вбиваючи свого рідного брата. Через заздрість брати були готовими вбити старозавітного патріярха Йосифа, в останній момент «замінивши» вирок смерти на продаж його в єгипетську неволю. Апогеєм диявольської заздрості стало засудження на смерть нашого Господа – другого Авеля, невинного Слуги Господнього, Якого первосвященники із заздрощів видали Пилатові…

То ж агресивність, ненависть і вбивство дуже часто є зовнішніми проявами заздрості, укритої в глибинах темної душі, що опанована дияволом… Кажуть, що в одній з квартир в зруйнованій агресорами Бучі знайшли напис, який залишив по собі непроханий «гість»-убивця: «А кто вам разрешил хорошо жить?». Ось приклад заздрості, яка в своїй безсилій люті здатна лише на те, щоб сіяти навколо себе смерть, руїну і занепад. Для тих, хто звик жити «з дозволу» царя-тирана, навіть невтямки, що право на життя людині дав Творець, то ж щире намагання добре жити є чимось природним для людини, тому що прагнення добра закладено у людське серце самим Творцем.

Ісус Христос став жертвою «лютої заздрості», яка завдала Йому смертельних ран. Втім, Божа сила виявилася в Його історії сильнішою за всю пекельну силу заздрості. Нехай ця сила, яка підняла від смерті Розп’ятого Спасителя, прожене геть з нашої землі ненависників Бога і людини і нехай диявольська смертоносна заздрість буде переможена Божою мудрістю, яка приносить злагоду і мир!