Три мудреці зі Сходу принесли новонародженому Божому Дитяті свої дари: золото, ладан, миро. У цих дарах Святі Отці завжди вбачали пророче сповіщення місії Христа та Його божественно-людську природу.
Ось як, для приміру, роздумує Святитель Кефалонітський Ілля Минятій: «Волхви, коли прийшли і побачили Божественне Немовля з Марією, Його Матір’ю, з глибокою повагою впали і поклонилися, відкрили свої скарби і принесли Йому дари – золото, ладан і смирну. Керуючись Божественним промислом, вони визнавали в Його особі: через золото – царя, через ладан – Бога і через смирну – смертну Людину».
В текстах Мінеї, в Навечіря Різдва Христового Церква молиться, споглядаючи, як не лише царі зі Сходу, але усе створіння скеровує свої стопи до Новонародженого Дитяти, приносячи Йому свої дари: «Творіння радісно вітає Бога в тілі, принісши дари Дитяті: ангели – спів, небо – зірку, мудреці – золото, ладан і миро, пастирі – подив, земля – вертеп, пустеля – ясла, людство – Матір Діву».
Наближаючись крок за кроком до різдвяних ясел, мабуть, і ми спонтанно питаємо самих себе:
“А що я принесу Ісусові, які дари складу Йому до стіп?”
Гарну підказку щодо цього дає нам Жан-Ромен Фріш у своїй книжечці «39 слів підбадьорення»: Золото, яке ми приносимо, наше «золото» – це, звичайно не матеріальні статки, а наші людські багатства, таланти, які Господь вклав у нас, і які ми намагалися примножити (див. Мт. 25, 14-30). Не забуваючи також про нашу убогість, нужденність, наші слабкості, нашу потребу у відкупленні, прощенні… Ось наше золото.
А що таке наш «ладан»? Це – смиренний запах нашої молитви прослави, прохання, довірливого і невимушеного, прохання малих і вбогих, якими усі ми є перед Богом.
А наше миро? Миро – це бальзам, який отримують з гіркого кореня. Ми також приходимо зі своїми жалями, розчаруваннями, зневірою – усім тим, що у нашому житті залишило по собі гіркоту. А Ісус перетворить цю гіркоту на бальзам, який заспокоює, приносить полегшу, зцілює силою своєї любови. Адже Він бачить глибину наших сердець, наші прагнення миру, радости, щастя і хоче їх сповнити.
Ісус прийме золото наших талантів і нашої убогости, ладан нашої молитви і миро наших страждань; Він оцінить їх набагато вище, ніж багаті дари царів. Адже ми даємо Йому наше життя, таке, яким воно є, без прикрас і красивої обгортки, у всій своїй правді тіні й світла. І вірмо, що ніщо не може бути ціннішим в Його очах, що кожне наше убоге життя варте для Нього набагато більше, ніж прекрасні дари царів» (36-37).
Молитва.
Ісусе милий, ми не багаті,
Золота, дарів не можем дати,
Но дар цінніший несем від мира,
Се віра серця, се любов щира.
