Що святкуємо?

Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці належить до дванадцяти великих свят Церковного року. Його святкуємо щороку – 4 грудня за Юліанським календарем (21 листопада за Григоріанським календарем). Основною подією свята є спомин входження Пресвятої Богородиці до Єрусалимського храму, яку привели її батьки – святі Йоаким та Анна. За переданням вони обоє походили зі знатних родин, прожили разом до поважного віку, але не мали дітей. Батьки дали обіцянку, що якщо у них народиться дитина, вони віддадуть її на виховання та службу при Храмі. Коли їхня довгоочікувана донька Марія – Пресвята Богородиця – була у трирічному віці, Йоаким і Анна виконали свою обіцянку, урочисто привели її до Єрусалиму у супроводі дівиць з запаленим світлом та віддали в руки первосвященику Захарії (батькові Йоана Предтечі). У Храмі Богородиця перебувала аж до дівочого віку.

Історія свята

У Святому Письмі про цю подію згадок немає, тому за основу її святкування взято Передання Церкви та апокрифічні книги – Протоєвангеліє Якова (170-180 рр.) та Псевдоєвангеліє Матея (V ст.). Перші згадки про святкування Введення у храм Пресвятої Богородиці датуються V століттям та походять з Єрусалиму. Але офіційно свято було встановлене у VIII столітті в Константинополі. Богослужбові тексти Введення в храм були написані Григорієм Нікомедійським та Сергієм Святогорцем у IX столітті і доповнені Василієм Пагаріотом у X-му столітті.

Богословське та духовне значення

Богослужбові тексти свята Введення в храм Пресвятої Богородиці розповідають про саму подію свята, звеличують Пресвяту Богородицю та оспівують велику жертву її батьків. Пречисту Діву Марію неодноразово називають «Божою оселею», «Небесною світлицею», «Божим храмом», яка вмістила у собі Христа, і таким чином порівнюють Її з земним храмом, до якого Вона була приведена:

“Пречистий храм Спасів, дорогоцінна світлиця і Діва, священна скарбниця Божої слави днесь уводиться в дім Господній, благодать з собою вводячи, що в Дусі Божественнім, яку оспівують ангели Божі: Вона є оселя небесна”. (кондак Введення у храм Пресвятої Богородиці)

Численні стихири свята оспівують богоматеринство, дівицтво, святість, заступництво Пресвятої Богородиці, її готовність йти за голосом Божим та голосом її батьків. Як у богослужбових текстах, так і в іконографії Введення в храм Богородиця постає не як маленька трирічна дівчинка, а як зріла духом особа:

«Трилітня тілом, але доросла духом – хай прославиться піснями Богоневіста» (з утрені свята)

Тексти богослужінь відображають велику радість всього створіння, яке, через Богородицю, стало на шлях примирення з Богом – «У храм вводиться радість і визволення» (Утреня Введення). Те, про що провіщали пророки Старого Завіту, врешті здійснюється – Ісус Христос, через Пресвяту Богородицю, приходить на землю, щоб спасти всіх людей. Святий Максим Ісповідник з подією Введення у храм Пресвятої Богородиці особливо пов’язує ці слова з Давидового псалма:

Царські дочки – тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім. Слухай, дочко, глянь, прихили твоє вухо і забудь народ твій і дім батька твого. І цар жадатиме краси твоєї, бо він – твій пан, і йому кланяйся. І дочка тирська з дарами приходить; твоєї ласки запобігають багатирі народу. Уся при брана пишно входить царівна, золотом ткані її шати. У різнобарвно гаптованих шатах, ведуть її до царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її. Серед веселощів і радости їх уводять, і вони входять у царський палац. (Пс 45, 10-16)

Натхненні цими словами автори богослужбових текстів описують Введення у храм як дуже величну та урочисту подію, а саму Богородицю називають «непорочним даром до Храму», «несверною агницею» та «чистою голубкою». Діви супроводжували її з запаленими світильниками, «провіщаючи Зорю, що з Неї засяє і просвітить Духом усіх, затьмарених мороком невідання» (з вечірні свята)

Весь час перебування Пресвятої Богородиці у храмі був часом її виховання та освячення, приготування до того, щоб самою стати Храмом Живого Бога. Її батьки, розуміючи велику та важливу місію своєї доньки – з радістю жертвують Марію, виявляючи свою вдячність Богові за її дар:

«Йди, дитя, до Того, Хто дав тебе, будь приношенням і фіміамом запашним, увійди туди, куди ніхто не входив, і побач тайни та приготуйся бути радісним і величним вмістилищем Ісуса» (з вечірні свята)

За Переданням, Захарія, розуміючи особливу роль Богородиці в історії спасіння та будучи веденим Божим Духом, увів Богородицю до Святого Святих – найособливішої частини храму, куди мав право входити лише первосвященик один раз на рік з жертвою. Піснеспів Утрені каже, що навіть «ангели, бачачи вхід Пречистої, здивувалися, як Діва входить у Святеє Святих». Увійшовши туди, Богородиця стала новим Живим кивотом Завіту, замість кивоту втраченого раніше при зруйнуванні Єрусалимського храму.

Входячи до Храму, Богородиця веде за собою і всіх нас. Через Неї все людство спасеться і примириться з Богом. Як Вона увійшла у Святеє Святих, так і ми повернемося до завіту з Богом через Христа.

Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці є тісно пов’язане зі святом Різдва Христового, тому Церква встановила співати на утрені цього свята піснеспіви (ірмоси) Різдва Господа нашого Ісуса Христа.

Іконографія

По центру ікони зображена маленька постать Богородиці. Марія виглядає не як трирічна дівчинка, а як доросла дівчина з простягненими до Захарії руками, що свідчить про Її свідомість та готовність сказати Богові своє «так». Праворуч – батьки, Йоаким та Анна. За ними – гурт дівчат, які супроводжували Богородицю до храму. Вінці на їх головах означають їх чистоту та непорочність.

У верхній лівій частині ікони – жовта завіса до Святого Святих. Але з приходом Богородиці, вона вже частково відхилена, адже наше спасіння вже готується і наближається час Нового Завіту між Богом і людиною.

Червоне накриття по центру ікони свідчить про священність та урочистість події. Дерево, що виростає з мурів у правому верхньому кутку ікони, символізує дерево життя та дерево пізнання добра і зла, тим самим порівнюючи Богородицю з новою Євою, яка допоможе знову відкрити двері раю.

Чого це свято нас навчає?

Приклад Пресвятої Богородиці, її слухняність голосу Божому та голосу батьків і готовність цілковито присвятити своє життя Богові є чудовим зразком наслідування для кожного християнина.

Постава батьків Пресвятої Богородиці – святих Йоакима й Анни – навчає нас, як важливо бути вдячними, вірними своїм обіцянкам та не жалкувати нічого, що ми можемо дати на Службу Богові або людям.

Також це свято має цінний педагогічний аспект. Воно нагадує нам про важливу роль виховання дітей, яке формує все їхнє майбутнє. Богородиця виховувалась у храмі, в середовищі молитви і праці. Це Її готувало до того, щоб стати Божою Матір’ю. Подібним чином і правильне виховання, оточення, цінності, які ми передаємо нашим дітям, формують їх як зрілих і свідомих християн.

«Святкуючи Введення Богородиці у Єрусалимський храм, християни покликані за її прикладом дозволити Господу підготувати себе, щоб гідно прийняти воплоченого Бога в «намети» своїх сердець» (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», 177)

 

«Нині готується оселя Таїнства, визначеного перед усіма віками, що в останні часи має відкритися. Нині за обітницею народжена від Йоакима й Анни приноситься ними як чесний дар Тому, Хто потім зволив народитися від Неї. Нині, як початок радості, трилітня вводиться до Храму і діви супроводжують Її зі світильниками. Нині, як дар, вноситься у Святеє Святих Та, яка зруйнувала давнє прокляття».

Святитель Тарасій, патріарх Константинопольський

«Слово на Введення Пресвятої Богородиці у храм»

Ірина Расяк