Духовне намисто – серія мультфільмів про визначні відпустові місця України – про святині, храми й реліквії, таємниці й легенди святих місць.
Вперше монастир згадується у 1509 році, коли він був внесений до реєстру Київської Митрополії.
Відомий завдяки чудотворній іконі Матері Божої, яка вперше була внесена до монастирського храму 5 серпня 1737 року. Тільки до кінця XVI ст. у літописі монастиря було зафіксовано 117 чудес через заступництво Божої Матері в Гошеві.
Найважчими для монастиря були часи після приходу радянської влади – 27 березня 1950 року його було закрито владою, а монахів заарештовано. Ікону було конфісковано, і відтоді місце її перебування невідоме.
У лютого 1990 року обитель повернули законним власникам – Чинові Святого Василія Великого.
28 серпня 2009 року відбулися урочисті святкування з нагоди встановлення золотих шат і корон на копію ікони (датується кінцем XIX ст.)
Історія Зарваниці пов’язана з тим, що тут знайшов надійний прихисток київський монах, якому уві сні з’явився образ Богоматері з малим Ісусом на руках. У 1867 році Папа Римський Пій IX коронував ікону і надав Зарваниці статусу відпустового місця.
Не раз подільську святиню спустошували татарські напади, зазнала вона руйнувань в Першу та Другу світові війни. Проте найбільшої шкоди завдала Зарваниці тоталітарна більшовицька система, яка знищила монастир, закрила храм Пресвятої Трійці, заборонила паломникам молитися біля цілющого джерела.
Після проголошення незалежності України почалося справжнє відродження подільської святині. На честь 2000-ліття Різдва Христового тут було збудовано й освячено собор Зарваницької Матері Божої, надбрамну церкву Благовіщення, скульптурну композицію рельєфної ікони Зарваницької Матері Божої, чотириярусну дзвіницю, Хресну дорогу, купіль «Джерело Святої Анни», храм Пресвятої Євхаристії. Ансамбль Марійського духовного центру доповнюють зведені за останній час храм копії хатини Матері Божої та стації вервиці.
У відпустовому місці вдячні віряни встановили пам’ятник Папі Римському Івану-Павлу II, якого Католицька церква 2014 року проголосила святим. Під час свого офіційного візиту в Україну у червні 2001 року він молився перед чудотворною іконою Зарваницької Матері Божої.
Доброю традицією стало проведення всеукраїнських прощ. Останніми роками вони поєднуються з молодіжними і проходять за участі Святослава Шевчука – Глави УГКЦ.
Душею і серцем учнівської святині є чудотворний образ Унівської Божої Матері. Явлений на згарищі спаплюженого татарами монастиря, з того часу він зберігався у збудованій на цьому місці церкві Успіння Пресвятої Богородиці – за престолом, просто над чудотворним джерелом, що витікав у цьому місці з-під землі. У ХVІІІ ст. через численні зцілення, вимолені перед цією іконою, образ Богородиці Унівської коронував архимандрит Атанасій Шептицький.
Небагато збереглося в Україні місць, де земля так єднається з небом, а небо стає таким доступним; де історія і сучасність творять одне ціле, а пам’ять про минулі віки спонукує до шанобливої призадуми над змістом людського життя. І хоча чотириста років минуло від заснування монастиря, здається, що лише один день віддаляє нас від тих часів, коли були покладені підвалини першої церкви. Проте давні покоління монахів відійшли давно по небесну нагороду, лиш монастир, плід їхніх трудів і молитви, повсякчасно свідчить про талант і далекоглядність його будівничих.
Сьогодні монастир Св. Миколая є одним з найбільших у Василіянському Чині. Тут, у Новіціятському домі Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, проходять духовний вишкіл і готуються до богопосвятного, чернечого життя молоді монахи. Сюди приходять помолитися перед двома чудотворними іконами (Крехівської Матері Божої та св. Миколая) та набратися духовної сили і духу молитви чисельні прочани.
