Духовне намисто – серія мультфільмів про визначні відпустові місця України – про святині, храми й реліквії, таємниці й легенди святих місць.

Гошів
Монастир Преображення Господнього отців Василіян на Ясній Горі у селі Гошів Долинського району на Івано-Франківщині.

Вперше монастир згадується у 1509 році, коли він був внесений до реєстру Київської Митрополії.

Відомий завдяки чудотворній іконі Матері Божої, яка вперше була внесена до монастирського храму 5 серпня 1737 року. Тільки до кінця XVI ст. у літописі монастиря було зафіксовано 117 чудес через заступництво Божої Матері в Гошеві.

Найважчими для монастиря були часи після приходу радянської влади – 27 березня 1950 року його було закрито владою, а монахів заарештовано. Ікону було конфісковано, і відтоді місце її перебування невідоме.

У лютого 1990 року обитель повернули законним власникам – Чинові Святого Василія Великого.

28 серпня 2009 року відбулися урочисті святкування з нагоди встановлення золотих шат і корон на копію ікони (датується кінцем XIX ст.)

Зарваниця

Історія Зарваниці пов’язана з тим, що тут знайшов надійний прихисток київський монах, якому уві сні з’явився образ Богоматері з малим Ісусом на руках. У 1867 році Папа Римський Пій IX коронував ікону і надав Зарваниці статусу відпустового місця.

Не раз подільську святиню спустошували татарські напади, зазнала вона руйнувань в Першу та Другу світові війни. Проте найбільшої шкоди завдала Зарваниці тоталітарна більшовицька система, яка знищила монастир, закрила храм Пресвятої Трійці, заборонила паломникам молитися біля цілющого джерела.

Після проголошення незалежності України почалося справжнє відродження подільської святині. На честь 2000-ліття Різдва Христового тут було збудовано й освячено собор Зарваницької Матері Божої, надбрамну церкву Благовіщення, скульптурну композицію рельєфної ікони Зарваницької Матері Божої, чотириярусну дзвіницю, Хресну дорогу, купіль «Джерело Святої Анни», храм Пресвятої Євхаристії. Ансамбль Марійського духовного центру доповнюють зведені за останній час храм копії хатини Матері Божої та стації вервиці.

У відпустовому місці вдячні віряни встановили пам’ятник Папі Римському Івану-Павлу IIякого Католицька церква 2014 року проголосила святим. Під час свого офіційного візиту в Україну у червні 2001 року він молився перед чудотворною іконою Зарваницької Матері Божої.

Доброю традицією стало проведення всеукраїнських прощ. Останніми роками вони поєднуються з молодіжними і проходять за участі Святослава Шевчука – Глави УГКЦ.

Джерело

Унів
Свято-Успенська Унівська Лавра – один із чотирьох в Україні і єдиний в УГКЦ монастир, що має статус лаври, найбільшого, найзначущішого монастиря. Це святиня з тривалою і давньою історією, що багато в чому відображає історію самої Української Церкви, з її періодами руйнувань та переслідувань, розквіту й відродження. Однак уже з часу першої згадки про цю монашу обитель, що припадає на ХІV ст., її називають  духовною твердинею, оплотом Церкви.

Душею і серцем учнівської святині є чудотворний образ Унівської Божої Матері. Явлений на згарищі спаплюженого татарами монастиря, з того часу він зберігався у збудованій на цьому місці церкві Успіння Пресвятої Богородиці – за престолом, просто над чудотворним джерелом, що витікав у цьому місці з-під землі. У ХVІІІ ст. через численні зцілення, вимолені перед цією іконою, образ Богородиці Унівської коронував архимандрит Атанасій Шептицький.

Крехів

Небагато збереглося в Україні місць, де земля так єднається з небом, а небо стає таким доступним; де історія і сучасність творять одне ціле, а пам’ять про минулі віки спонукує до шанобливої призадуми над змістом людського життя. І хоча чотириста років минуло від заснування монастиря, здається, що лише один день віддаляє нас від тих часів, коли були покладені підвалини першої церкви. Проте давні покоління монахів відійшли давно по небесну нагороду, лиш монастир, плід їхніх трудів і молитви, повсякчасно свідчить про талант і далекоглядність його будівничих.

Сьогодні монастир Св. Миколая є одним з найбільших у Василіянському Чині. Тут, у Новіціятському домі Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, проходять духовний вишкіл і готуються до богопосвятного, чернечого життя молоді монахи. Сюди приходять помолитися перед двома чудотворними іконами (Крехівської Матері Божої та св. Миколая) та набратися духовної сили і духу молитви чисельні прочани.

Биличі
Про чудотворне місце у с. Биличі, що неподалік м. Самбора, у народній пам’яті збереглися цікаві історії. Багато з них вже дуже давні і пов’язані із зціленням людей водою з джерела, що знаходиться на узліссі. На знак вдячності за отримані благодаті люди збудували над джерелом дерев’яну каплицю і біля самого джерела поставили хрест.

Прилбичі
У 1741 році коштом Атанасія Шептицького (дідича села, перемиського єпископа, предка митрополита Андрея Шептицького) у Прилбичах було збудовано греко-католицьку церкву.
 
Ознакою того, що церква збудована коштом єпископа, є архиєрейська митра над царськими вратами і герби на колонах жертовника. Церква, за переказами, стоїть на місці давнього кладовища. У церкві 11 вересня 1892 року власне у ній о. Андрей Шептицький відслужив першу Службу Божу.
У 1989-1990 рр. (за іншими даними – на початку 1980-х рр.), церкву розібрали за одну ніч та відтак побудували нову, хоча з відносним збереженням форми. За іншими даними, ремонт церкви з перебудовою бабинця тривав декілька років.
 
Сьогодні церква має статус пам’ятки архітектури національного значення; перебуває у власності православної громади (УПЦ КП).
Греко-католицька громада у Прилбичах побудувала свою церкву-музей митрополита Андрея Шептицького.


Глиняни
1 червня
Лісок
6 червня
Погоня
8 червня
Кохавина
13 червня
Крилос
15 червня
Страдч
20 червня
Підкамінь
22 червняt
Володимиро-Волинськ
27 червня