Церковне богослужіння ми сприймаємо найперше як виключно духовну реальність. І це правильна інтуїція. Але чи до кінця вірна?
Сьогодні говоримо про тілесний вимір богослужіння – наші тілесні постави і жести.
Біблія від своїх перших глав (а Літургія завжди опирається на Святе Письмо) говорить про людину як цілісне поєднання тіла, душі і духа, а не щось, поділене окремо на ці три виміри. І під час Літургії це дуже добре представлено.
Не важко помітити, що під час Літургії Церква дуже інтенсивна використовує різні матеріальні речі: світло, ладан, єлей, вода, хліб і вино у Євхаристії. Це означає, що матеріальна дійсність є включена у Літургію. Тому, що Літургія має освячувати всю реальність. Не лише духовну, але й матеріальну і тілесну. Тому наше тіло – служителів Літургії – і священників і вірних – є дуже важливим.
Те, як ми себе поводимо під час Літургії, має дуже важливе символічне і навіть богословське значення.
Розглянемо декілька важливих постав і жестів під час богослужіння.
Знак святого хреста. Зі самого дитинства кожен з нас накладає його на себе і виражає ним свою віру. Ним сповідуємо щонайменше дві важливі істини: віру в Отця, Сина і Святого Духа, а також віру в пасхальне таїнство – смерть і воскресіння Христа, яким ми є спасенні.
Стояння – одна з важливих постав під час богослужіння, з якою пов’язано багато дискусій (чи треба стояти, чи можна і скільки сидіти і т. ін.). Тут важливо розуміти, що стояння має важливий символічний аспект і виражає нашу віру у воскресіння Христа і нашу участь у ньому, нашу гідність спасенних і оновлених Божих дітей. Саме тому ми йдемо до причастя стоячи. Саме тому перед важливими частинами Літургії священник виголошує: «Премудрість, прості» (дослівно – станьмо прямо).
Поклін або клякання – протилежна до стояння постава, якою ми теж виражаємо правду про наше християнське життя – нашу гріховність. Ісповідуємо те, що ми є залежні від Бога і потребуємо Його помочі, виражаємо своє смирення перед Ним.
Коли клякаємо чи кланяємося – виражаємо своє упокорення, але коли піднімаємося – то пригадуємо собі спасенну Божу дії, яка піднімає нас з наших гріхів і провин.
Сидіння – теж важлива постава, яка має два аспекти: це постава того, хто навчає (єпископа, священника) або того, хто слухає (учня). Тому під час читання Святого Письма чи проповіді священника ми можемо сидіти.
Цілування святих речей (Святого Євангелія, хреста, т. зв. поцілунок миру під час Літургії), через яке ми виражаємо свою любов і пошану до Бога, один до одного і до тих святих речей, які символічно Його представляють.
Ще одним жестом, який сьогодні зберігся тільки за священнослужителями, є здіймання рук (під час херувимської пісні, Господньої молитви), яке символізує піднесення нашої спільної молитви до Бога.
Таким чином варто розуміти і пам’ятати, що наше поводження під час богослужінь і наші жести та постави тіла не є незрозумілими ритуальними приписами, дійствами, які ми змушені чомусь робити. Вони допомагають глибше пізнавати нам нашу Літургію і наше християнство.
Відео з циклу «Наша молитва»
(онлайн-курс “Основи християнської віри і життя”, який присвячений головним принципам духовного життя християнина)
ТЕМА 26
Лектор: Максим Тимо, викладач літургійного богослов’я УКУ
Організаційні питання до курсу (тривалість, перелік тем і т.ін) – за цим посиланням.
Додаткові можливості для тих, хто хоче краще ознайомитися з темами курсу!
Крім відео-лекції є коротким синтетичним викладом теми, окрім відео на платформі відкритих курсів УКУ ми підготували для Вас додатково до кожної теми курсу та тестові завдання для закріплення матеріалів та перевірки знань. Щоб їх назвати, потрібно тільки зареєструватися .
