Що таке “аскеза”?
Які є головні гріхи та як з ними боротися?
Якими чеснотами долаються пристрасті?
«АСКЕЗА» з грецької означає «вправа». У чому ж ми вправляємося? У духовній боротьбі зі своїми гріховними нахилами, звичками, різними пристрастями. Аскеза є лікувальна, вона допомагає людині зцілитися від усього цього. Є вісім головних ГРІХІВ або ПРИСТРАСТЕЙ, які нараховує східно-християнська традиція: обжерливість, розпуста, грошолюбство, смуток, нудьга, гнів, марнославство і гордість. Скажемо коротко про кожну з них.
ОБЖЕРЛИВІСТЬ – це пристрасть, при якій людина ставить їжу своєю самоціллю. Вона буває двох видів: або це пошук надміру їжі, або лише насолоди в їжі. Нестримана в їжі людина буде нестриманою і в усьому іншому. Це перша пристрасть, яка є фундаментом для розвитку інших. Протидією пристрасті обжерливості є піст. Якщо людина не може стриматись в їжі, то не навчиться стримувати свій язик чи свої лихі помисли. Тому піст навчає людину стриманості не тільки в їжі, але й в подальшому навчає дух панувати над тілом.
Наступною пристрастю є пристрасть розпусти. РОЗПУСТА – це непомірковане бажання тілесної насолоди. Коренем цієї пристрасті є егоїзм, людина прагне собі у всьому догодити. Розпуста проявлятиметься в дошлюбних, позашлюбних статевих стосунках, статевому рабстві, трактуванні іншої людини як об’єкта задоволення, гомосексуалізмі, самозадоволенні та іншому. Є дуже багато різновидів цієї пристрасті. Для того, щоб протидіяти пристрасті розпусти, потрібно навчитися любити, адже егоїзм не має нічого спільного з любов’ю. Чеснотою на противагу пристрасті розпусти є ціломудреність. Ціломудреність узгоджує статевий потяг людини, який є добрим і природним, з любов’ю до ближнього і навчає людину керувати своїм статевим потягом.
Іншою пристрастю є грошолюбство. ГРОШОЛЮБСТВО – це пристрасть, яка скеровує людину до матеріальних благ. Грошолюбна людина ціллю свого життя вбачає збагачення, але ніколи не стає багатою. За словами Святого Йоана Золотоустого, грошолюб не може бути заможним, бо йому завжди чогось бракуватиме. Чеснотою протилежною до пристрасті грошолюбства є жертовність і милостиня. Саме жертовність допомагатиме людині правильно управляти матеріальними благами та багатіти у Бога.
Наступна пристрасть – СМУТОК. Смуток буває природний, тут не про цей смуток йдеться. Також буває смуток спасенний, тобто смуток за гріхи, і він є чеснотою, тому також не про нього йде мова. Якщо ж говорити про смуток як пристрасть, то викликається цей гріховний смуток зазвичай іншими пристрастями. Якщо людина бажає щось осягнути, а не може цього зробити, то впадає в пристрасть смутку. Також пристрасть смутку може походити від надмірної турботи про майбутнє. Наприклад, якщо людина журиться тим, що не зможе в майбутньому осягнути те чи інше благо, реальне чи псевдо благо. Пристрасть смутку долається чеснотою радості – радості, яка своїм джерелом має Святого Духа, адже Його називаємо Утішителем. Власне Дух Святий навчає людину досвіду близькості з Богом і тоді вона втішається, і всякі смутки та печалі не можуть оволодіти нею.
Далі переходимо до гніву. ГНІВ – це не настільки почуття, як справді стан. Буває трьох видів: гнів, який палає всередині в людині або в її душі, гнів в словах та вчинках і гнів як злопам’ятність, цей останній дуже часто буде пов’язаний з помстою. Гнів породжує ненависть, розбрат, війни, вбивства. Протидією гніву є чеснота довготерпеливості. Також ми називаємо її лагідністю або тихістю. Проявляється вона у тому, що людина є непереможною, не перемагається гнівом, осудом інших людей, не тривожиться цим, не відповідає злом за зло.
Наступною пристрастю є НУДЬГА або по-слов’янськи «униніє» – це виснаження та спустошення душі людини. Нудьга дає людині відчуття порожнечі, провокує в ній лінивство, гасить будь-яку духовну боротьбу. Молитва, праця та аскеза є ознаками присутності у людини чесноти бадьорості або тверезіння, яка є протилежною до пристрасті нудьги.
Далі говоримо про марнославство. МАРНОСЛАВСТВО – це пристрасть до людської або земної слави. Людина марнославна ніколи не терпітиме критики, завжди хизуватиметься, буде залежною від думки інших людей про неї. Чеснота смиренномудрості протидіє пристрасті марнославства. Смиренномудра людина приймає ту славу, якою прославляє її сам Бог.
Останньою пристрастю і мабуть найбільш небезпечною є гордість. ГОРДІСТЬ – це коли людина ставить себе саму на місце Бога – самообожується. Гордість часто називають матір’ю всіх інших гріхів. Гордість властива не лише людям, які живуть у світі, але й монахам, подвижникам, великим християнським звитяжцям. Горда людина закрита на Божу благодать, вона не бачить свого гріха, заздрить іншим людям. Для того щоб боротися з гордістю, необхідна чеснота покори. Покора не принижує людину, адже виявляє їй правду про неї саму перед обличчям Божим.
Підсумовуючи сказане, вартує наголосити, що у боротьбі зі всіма цими пристрастями допоможе нам аскеза (вправляння), праця над собою та молитва.
Відео з циклу “Наше життя”, який є частиною курсу “Основи християнської віри та життя”.
Лектор: Марія Ярема, доктор біоетики (PhD).
Додаткові можливості для тих, хто хоче краще ознайомитися з темою!
Оскільки відео-лекції є коротким синтетичним викладом теми, окрім відео ми підготували для Вас додаткові матеріали з кожної теми курсу та тестові завдання для закріплення та перевірки знань. Вони розміщені на платформі відкритих курсів УКУ. Щоб скористатися ними, потрібно тільки зареєструватися (посилання ТУТ).
Наступну тему курсу – Духовна боротьба – запрошуємо переглянути 24 листопада (поч. в 11.00).
Попередні теми курсу:
Вступ до курсу “Основи християнської віри та життя”
1. Духовність та моральне життя християнина
2. Людина та її вчинки
3. Гріх, покаяння, сумління
ПІДТРИМАЙТЕ НАС:
