Симеонове Стрітення

Пам’ятаєте євангельську розповідь про Стрітення Господнє у храмі? Там відбулася зустріч Господа зі старцем Симеоном. З передання знаємо, що старець Симеон був одним з перекладачів Біблії (те, що ми сьогодні називаємо Старим Завітом) на грецьку мову. З цього ж передання знаємо, що, коли він перекладав книгу пророка Ісаї і прочитав пророцтво «Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс 7,14) – Симеон засумнівався: як діва може зачати? Тоді виправив слово «діва» на «жінка», але ангел знову виправив на «діва». І ось наче в покарання за цей сумнів Симеону було сказано, що він не побачить смерті, аж поки не побачить здійснення цього пророцтва.

І ось минають роки. Симеон стає свідком короткого відродження Ізраїльської держави за нащадків Макавеїв, потім бачить, як ця держава внаслідок братовбивчої війни попадає під владу римлян. Згодом – як на престолі, який мав належати нащадкові царя Давида, восідає нечестивий цар Ірод.

Але Симеон чекає. Він вірить в обітницю і нарешті зустрічає діву, яка приносить немовля у храм. Власне тоді він радісно співає:

“Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,
бо мої очі бачили твоє спасіння,
що ти приготував перед усіма народами;
світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля” (Лк. 2, 29-32).

Ця зустріч у храмі надає значення всьому, що пережив Симеон. Виявляється, що всі його сумніви, страждання і розпач – не були даремні – Бог здійснив свою обітницю.

Наше власне Стрітення

Ми у своєму житті теж переживаємо різні події, часом далеко не радісні – хоча б ця війна зараз. Але саме зустріч з Богом надає всьому значення. Дуже важливо, щоб відбулося те наше СТРІТЕННЯ, щоб ми теж могли сказати : «Нині відпускаєш, Владико, раба твого».

І ця зустріч, це наше стрітення відбувається, зокрема, тоді, коли відкриваємо Святе Письмо і починаємо його читати. Саме зустріч з Богом у Його Слові надає всьому значення.

«Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці»

Слово Боже – то наш ліхтарик, який просвітлює і пояснює нам наше життя. Але часто буває і навпаки – наше життя допомагає зрозуміти Писання.

Слово Боже – це немов би запрошення до подорожі, в якій ми пізнаємо Бога і себе самих.

Слово Боже – це мудрість. А що таке мудрість? Це знати, що таке щастя і як його досягти, це мистецтво щасливого життя. І власне Святе Письмо – це Слово Боже, яке каже нам, як правильно прожити життя, щоб не змарнувати його. Щоб навіть смерть стала для нас переходом до того справжнього повного життя, якого ми всі прагнемо.

Слово Боже – це Бог, який відкриває себе людині. Воно пригадує людині, до чого вона покликана і у чому її справжнє щастя.

Як казали Святі Отці, коли ми молимося – ми промовляємо до Бога, коли ж читаємо Писання – Бог промовляє до нас. Тому дуже важливо, щоб наша молитва була власне розмовою – не тільки говоримо, але й слухаємо. І саме тому потрібно читати Писання.

Слово Боже вчить нас називати речі їх справжніми іменами.

“Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих” (Мт. 4,4). Наша душа потребує цього животворящого слова, як ми – води. І тому потрібно читати Писання.

Святе Письмо – це не книга, яку можна прочитати і поставити на поличку. Це не книга, в якій є все, що потрібно знати про Бога, щоб попасти на Небо. Ні!

Святе Письмо – це книга, яка перетворює наше життя у мандрівку, у Пасху, у перехід від рабства до свободи, від смерті до життя.

Як читати Писання?

Найперше, його потрібно читати постійно і послідовно.

По-друге, потрібно читати також книги про Святе Письмо, бо Святе Письмо – це книга Бого-людська, народжена у різних епохах. У середовищах, які дуже відрізнялися від нашого. Тому читання іншої духовної літератури про Святе Письмо допомагає нам краще зануритися у той світ, в якому виникло це Писання.

Різні способи читання Святого Письма мають декілька спільних рис. Зокрема, саме читання має три етапи:

1. Коли читаємо уривок Святого Письма (навіть знайомий), задумаймося, що цього разу мене у цьому уривку вразило, на що я зараз звернув увагу, що в ньому особливого.

Після невеликої призадуми потрібно знову прочитати цей уривок і спробувати знайти зв’язок між цим уривком і своїм життям. Що Бог через цей уривок хоче сказати мені?

Після ще одного короткого розважання/молитви постараймося відповісти собі на запитання: як я можу відповісти на цей заклик Божий до мене? На це Слово Боже, яке до мене промовив Бог у цій конкретній життєвій ситуації?

І ще раз, і ще раз: Слово Боже – це те, чим ми покликані жити. Це роса або дощ, який зрошує Боже Царство, яке є посеред нас.

І тому – читайте Писання.

Хай для кожного з нас воно буде світильником на стежках наших, тим світлом, яке ніколи не згасне.

Підготувала Юлія Козіброда
Джерело