Останній жест Господа, що возноситься на небо, це – благословення. Господь благословить апостолів, Його благословляюча десниця простягається над усією землею. Яка це благовість для кожної людини! Добрі у цьому жесті благословення отримують утвердження в своїх ділах і заохочення до витривання в доброму аж до смерти; менш ревні пізнають у цьому жесті спонуку пробудитися від сну і розпочати більш серйозно дивитися на своє життя та працювати над своїм спасінням; а бідні грішники можуть впізнати цьому жесті благословення простягнуту руку Бога, «Який не хоче смерті грішника, але щоб він навернувся і жив» (Єз. 18, 23.32). Про таку переміну, яка довершується силою благодаті Божої ми молимося на Літургії св. Василія Великого: «добрих у благості збережи, а лукавих добрими вчини».

Коли людина у вірі відкривається до цього Божого благословення, до її душі навідується благодать, а з нею – надія, радість і бажання щиро служити Богові та переображене любов’ю ставлення до своїх ближніх. Саме це сталося з апостолами, Христовими учнями, після Вознесіння і Зіслання Св. Духа: вони вже не боялися і не ховалися по закутках, не були паралізовані страхом за своє життя, але відважно проповідували Христа Воскреслого, випромінюючи навколо себе радість і надію.

Посеред нинішніх трагічних подій воєнного лихоліття нехай благословляюча десниця Господа укріпить всіх наших захисників, нехай зцілить наших поранених, виведе на волю полонених, розрадить і потішить сумуючих, захистить біженців, торкнеться закам’янілих сердець агресорів, – на всіх нехай виллє благодать спасіння і духовного відродження у Христі Воскреслому, що у славі вознісся на небо і кличе всіх до повноти життя!