Марія Ярема

ДО АПОСТОЛІВ ПОДІБНІ І ВСЕЛЕННОЇ ВЧИТЕЛІ

До апостолів подібні і вселенної вчителі, Владику всіх моліте, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість, – співаємо у день пам’яті трьох святителів – Йоана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова.

Тропар називає святителів подібними до апостолів, адже вони, як і апостоли перед ними, несли Благу Вість у світ. Вони, як і апостоли, проповідували Єдинородного Сина, єдиносущного Отцю, і Духа Святого, співпрестольного Отцю і Сину. Вони, як і апостоли, були мужні і непохитні, скиталися і поневірялися, але незмінно зберегли віру. Є між ними однак і відмінності. Бо якщо апостоли проповідували серед юдеїв та язичників, то ці – у громадах охрещених, зведених проте єретичними вченнями. Якщо апостоли постраждали від рук іновірців, то ці терпіли від своїх.

Піснеспів зве святителів також вчителями вселенної. І справді так. Адже наука їхня, зокрема про Пресвяту Трійцю, поширилася по всій землі і аж до кінців вселенної, як передбачив пророк (Пс 19(18), 5).

У сьогоднішній день просимо їх, великих святителів, щоб вони невпинно благали за нас Владику всіх – Того, Кого вони безстрашно проповідували на землі і перед Ким безстрашно можуть нині взивати на небесах.

ТАЙНОЗНАВЦІ

Дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру, – просить нас автор Послання до євреїв, коли говорить про наставників у вірі. Такими наставниками були Святі і праведні Старого Завіту, а в Новому – Апостоли і учителі, отці і Христолюбиві миряни, ісповідники і преподобні.

Такими наставниками були і три Святителі, пам’ять яких звершується нині. Їхні постаті справедливо видаються нам взірцями святості і від того впадаємо у спокусу ствердити, що не можемо досконало їх наслідувати. Їх зве наша літургійна традиція тайнознавцями, тобто тими, які знають незбагненні тайни. Чи Христос був ближчий до них, ніж до нас, що вони уміли так довершено жити у Ньому і пізнавати незбагненне? Але ж сказано: Ісус Христос учора й сьогодні – Той Самий навіки. Якщо Той Самий, то і ми можемо так само у Ньому жити, як жили Святителі. І ми можемо пізнавати досяжне нашій природі, але незбагненне для світу. Адже Бог у своїй щедроті до творіння Той Самий навіки.

Святі Отці – ті, котрі навчили нас виконувати усі заповіді аж до найменшої. Ті, які були і залишаються по смерті світлом для світу, яке неможливо сховати навіть під покровом багатьох віків. Ті, які своїми вчинками прославляли Отця Небесного і нас навчили Його прославляти. Вони ті, дивлячись на яких, розуміємо, що Бог у них прославлюваний.

Нехай же прославляється Бог і у нас, їхніх наступниках у вірі. Нехай ми справді наслідуємо їхню віру. Нехай справді і ми станемося тайнознавцями Бога, Який Той Самий навіки, Який до нас близький, як і до них був. Нехай же не буде так, що ми не хочемо жити у Бозі подібно, як вони жили.

Священних і Боговісних проповідників, найвищих учителів, Господи, прийняв Ти в насолоду дібр Твоїх і упокій, труди бо їх і смерть прийняв Ти вище всяких плодів, єдиний, що прославляєш святих Твоїх, – співаємо у кондаку свята на честь трьох святителів. Цей кондак цілковито наслідує кондак апостолам1, а отже, в такий спосіб підкреслюється подібність між трьома святителями та апостолами. І справді, одні і другі були проповідниками та найвищими у своєму служінні, одні і другі були прийняті Богом в насолоду дібр і упокій, тобто у райські оселі, одні і другі як найвищий плід свого життя принесли Богові свої труди, болісті і смерть у вірі.

Попри те, що апостоли проповідували у I ст. серед язичників, а три святителі – у IV ст. серед християн, все ж між ними багато спільного. Бо якщо язичники потребували проповіді, бо не знали Христа, то християни три століття по тому потребували проповіді, бо неправильно знали Христа (в цей час на християнському Сході була поширена єресь аріанства, згідно з якою Христос не був Богом, а лиш найкращим творінням Отця, та й інші єресі). Апостолів убивали за їхню проповідь, святителів гонили. Одні і другі засвідчили істинність своєї віри та проповіді стражданнями та трудами.

Святий Василій став Великим, незважаючи на своє мале здоров’я, святий Григорій став Богословом, незважаючи на свій страх бути священиком, святий Йоан став Золотоустим, незважаючи на вигнання на маргінеси імперії. Кожен зі святителів, як і кожен з апостолів, приніс Богові труди, болісті і смерть як найвищі плоди життя. Саме в трудах, болістях і смерті зроджувалася великість, богослов’я та золотоустість трьох учителів далекого IV ст.