“Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі” (Колосян 3,20-21)
Сім`ю як родинну спільноту педагоги поділяють на декілька груп: повна, неповна, загрожена, розбита та реконструйована сім`я.
Розбита – це сім`я, в якій батьки розлучилися. Тут слід наголосити, що у нашій Церкві таїнство подружжя є нерозривним!
Реконструйована сім`я виникає внаслідок повторного одруження одного (обидвох) батьків з іншою особою.
У загроженій родині формальний родинний зв`язок ще ніби триває, але вже розпочалося т. зв. відчуження одного з батьків від родинної спільноти. Найбільше таке відчуження проявляється у тому, що один з батьків щоразу більше перебуває поза домом і перестає цікавитися справами власної сім`ї.
Загальний стан розбитої сім`ї певною мірою залежить від того, які причини привели до роз’єднання подружжя. Найчастіше такою причиною є залежність батька чи матері, зокрема, алкогольна. Залежність неминуче провокує роз`єднання родини у широкому розумінні. Також серед причин розлучень часто зустрічаємо постійні втручання у справи сім`ї сторонніх, хоча й рідних осіб (підштовхують до одруження чи, навпаки, до розлучення), або надто молодий вік осіб, які одружилися. Рішуча неузгодженість характерів, поглядів та зацікавлень також часто стає причиною розлучень.
Мусимо враховувати ці причини, бо кожна з них накладає свій відбиток на подальше життя членів усієї сім`ї і особливо на долі дітей.
Власне діти найчастіше є справжніми жертвами сімейних розлучень.
Розпад сім`ї стається не раптово, часто супроводжується тривалими гострими сімейними проблемами та конфліктами, сценами підозр, неправди і ворожих закидів. Зникає спокій та почуття безпеки, тобто ті цінності, які становлять суттєві елементи сімейного щастя та духовного розвитку дітей. Зменшується авторитет батьків, внаслідок чого батьки втрачають можливість позитивно впливати на своїх дітей. Водночас батьки, які у щоденному житті не керуються головними етичними принципами, не можуть передати їх дітям. Бо навіть малі діти здатні дуже швидко помітити розбіжності між словами та поведінкою батьків.
Тільки в незначній кількості сімей розлучення відбулося відносно спокійно, без драматичних сцен на очах у дітей. Але навіть у таких, можна сказати, мирних розлученнях, діти дуже глибоко переживають розлучення батьків. Особливо якщо вони вже встигли зрозуміти важливість тепла родинного дому і сім`ї і ставляться до батьків зі щирою любов`ю і довірою. Цей духовний біль і жаль буде тим більшим, чим сильнішою була приязнь між батьками і дітьми.
Не важко зустріти подружжя, які сваряться за своїх дітей. Боротьба за власних дітей, навіть їх певний «підкуп», щоб затримати їх при собі, виконання усіх дитячих забаганок – все це типові явища у розбитих сім’ях. Але часто це все відбувається не з любові до дітей, а, наприклад, щоб схилити дитину на свій бік і відтак отримати більшу частину при поділі спільного майна.
Взаємне упередження та ворожість між батьками приносить дуже багато шкоди дитині.
Коли предметом боротьби у сім`ї стають діти, коли одна зі сторін намагається за всяку ціну «змішати з болотом» другу, то найбільшої кривди при цьому зазнають саме діти. Тоді батьки втрачають у їх очах авторитет, а діти не можуть любити батьків, які ненавидять одне одного. Тому просто необхідно, щоб після розлучення батьки зберігали взаємну повагу та підтримували взаємний авторитет заради своїх дітей. Бо ці діти, особливо найменші, не розуміють змін, які сталися у їх сім`ї, натомість прагнуть (і повинні!) мати любов і підтримку як від тата, так і від мами.
Позитивний образ батьків є потужним чинником у вихованні дітей, який дає важливі педагогічні результати. Тому так важливо, щоб батьки підтримували цей позитивний образ. Навіть якщо хтось з батьків виявився негідною людиною, варто говорити про нього /неї у позитивному світлі, аж поки діти підростуть і зможуть прийняти дійсність.
Інколи гаряча любов до дітей і щира турбота про них переходить у різку заздрість та страх втратити любов дитини на користь іншого. У кінцевому результаті це зумовлює втрату авторитету батьків. Ще більше шкоди приносить холодна байдужість і незацікавлення проблемами дітей. І вже повне перекреслення виховного авторитету викликає деморалізуюча поведінка батьків. На жаль, частими є випадки, коли діти залишаються з батьками, які поводяться негідно (алкоголь, розпуста, крадіжки, бійки).
У сім`ях, в який довгий час тривають конфлікти між чоловіком і жінкою, та у розбитих сім`ях відсутнє взаєморозуміння і взаємна духовна підтримка, відповідно, – і співпраця у вихованні дітей. Але коли хтось з батьків зовсім залишає сім`ю – виникають ще серйозніші виховні проблеми.
Тільки добрі батьки з почуттям глибокої відповідальності за своїх дітей здатні у випадку розлучення виконати важливе завдання виховання своїх дітей!
«Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість,
терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу.
Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само.
А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости, і нехай панує в серцях ваших мир Христовий,
до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні».
(Колосян 3,12-15)
Джерело: “Вірити разом з дітьми”
Опрацювала Юлія Козіброда
