У катехезі, присвяченій початку Великого посту, Папа Франциск закликав подбати про «екологію серця», відмовитись від зайвого та вирушити шляхом милосердної любові до найбільш потребуючих.
За словами Папи, «сорокаденний шлях до Пасхи, що є осередком літургійного року й віри (…) – це паломництво шляхом Ісуса, який на початку Свого служіння на сорок днів віддалився в пустелю, щоб молитися і постити, зазнаючи там спокус диявола.»
Великопосну катехизу Папа присвятив роздумам про духовне значення пустелі, як місця зустрічі з Богом, та що ця пустеля означає для усіх нас:
Гамір, який нас оточує
Святіший Отець підкреслив, що пустеля – це місце відсторонення від гамору, від шуму, що нас оточує. Саме відсутність слів звільняє місце для Слова з великої літери, для Слова Божого, що наповняє наші серця, немов ніжний лагідний вітерець (пор. І Цар 19, 12). Господь часто промовляв саме в пустелі. Саме там Він передав Мойсеєві 10 заповідей.
У пустелі ми знаходимо близькість з Богом і любов до Господа. Ісус кожного дня віддалявся в безлюдні місця, щоб молитись: «Він нас навчив, як шукати небесного Отця, що промовляє в тиші. Нелегко зберігати мовчання в серці. Ми завжди намагаємось зустрічатись з іншими, розмовляти, бути з іншими».
Розгорнути книгу Біблії
Папа Франциск наголосив: “Великий Піст – це сприятливий час, щоб звільнити місце для Божого Слова. Це час, щоб вимкнути телевізор і розгорнути Біблію. Настав час відірватись від мобільного телефону і «підключитись» до Євангелії. Коли я був маленьким, ще не було телебачення, але існував звичай у Великий піст не слухати радіо. Чотиридесятниця – це пустеля, це час відмовитись від непотрібних слів, від балаканини, пліток, чуток, а звернути до Бога на “Ти ”. Це час присвятити себе здоровій екології серця, очистити своє єство.”
Інтернет посилює словесне насильство
Святіший Отець зазначив: “Ми живемо в оточенні, забрудненому надто великим словесним насильством, багатьма образливими й шкідливими словами, які посилює мережа інтернету. Ми затоплені порожніми словами, рекламою, підступними повідомленнями. Нам важко розрізнити Божий голос, який до нас промовляє, голос сумління, голос добра. Ісус, закликаючи йти в пустелю, запрошує нас слухати те, що має значення, що істотне, що важливе.”
Пустеля – місцем життя
Папа Франциск вказав, що пустеля – це місце життя, а не смерті, Це місце суттєвого, бо діалог з Богом у тиші наново повертає нас до життя. Боже слово нам потрібне більше, ніж хліб, Тому потрібно позбутись від стількох зайвих речей, які не є для нас необхідними, щоб наново відкрити обличчя тих, що нас оточують, щоб перейти до найістотнішого, шукаючи краси простішого життя.
Шлях милосердної любові
Дивлячись на пустелю, як на місце усамітнення, Єпископ Риму звернув увагу на те, що поруч з нами є чимало пустинних місць, так багато людей самотніх і занедбаних: “Скільки бідних і похилих віком людей мовчки живуть поруч з нами, не вчиняючи галасу, людей марґіналізованих та відкинених! Розмови про них не викликають зростання аудиторії. Але шлях пустелі провадить до них, до тих, яких примушують мовчати, і вони мовчки просять про допомогу. Скільки мовчазних поглядів, які просять нашої допомоги! Шлях пустелі Великого посту – це шлях милосердної любові до найслабших!”
На закінчення Святіший Отець ще раз наголосив, що дорога, яка веде в пустелю Великого посту – це молитва, піст і діла милосердя. Ця пустеля відкриває нам шлях, що веде від смерті до життя. Він закликав разом з Ісусом увійти в цю духовну пустелю, з якої вийдемо, наново віднаходячи радість Пасхи та силу Божої любові, що оновлює життя. Тоді з нами станеться те, що з пустелями, які навесні розквітають і «нізвідки» проростають бруньки та рослини: «Відважно входімо в цю пустелю Великого Посту, йдімо за Ісусом у пустелю, а з Ним наші пустелі розквітнуть».
