Єпископ Едмонтонської єпархії у Канаді владика Давид Мотюк у межах серії «Ми — люди Євхаристії. На шляху до оновленої любові до Святого Причастя» ділиться власними духовними роздумами про Таїнство Пресвятої Євхаристії та його значення для нашого християнського життя. У черговому роздумі єпископ роздумує над зв’язком цього Таїнства із сім’єю та приготуванням до Різдва Христового.

Ми — люди Євхаристії

На шляху до оновленої любові до Святого Причастя

Роздуми про Євхаристію владики Давида Мотюка, єпарха Едмонтонського

Євхаристія та сім’я

Оскільки наші щомісячні роздуми про Євхаристію добігають кінця, давайте розглянемо останню тему: «Євхаристія і сім’я».

Готуючись до святкування Різдва Господнього, дозвольте мені поділитися з вами спогадами про Різдво з мого раннього дитинства. Оскільки я був наймолодшим у сім’ї, моїм єдиним завданням на Святвечір було стежити за першою зіркою на нічному небі і сповіщати: «Божа зірка сяє!» Після цього моя сім’я збиралася за столом і співала старовинну колядку «Бог Предвічний народився», а потім розпочинався Святий Вечір, тобто традиційна Свята Вечеря з дванадцятьма пісними стравами, спеціально приготованими з цієї нагоди.

Спочатку я підозрював, що завдання, яке мені доручили, було підступним способом зайняти мене і вберегти від неприємностей, коли я був маленьким хлопчиком. Однак, перевіривши це з друзями мого віку, я швидко дізнався, що це справді була дійсна різдвяна традиція, яка практикувалася протягом багатьох поколінь!

Зірка. Зірка. Зірка Давида. Вифлеємська зірка.

«Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: „Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись“ […]. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро» (Мт 2, 1–11).

Мудреці з Персії чітко впізнали небесного Царя, що народився на землі. Ведені зіркою, вони прибули до Вифлеєму з дарами золота, ладану і смирни. А коли знайшли Дитятко Христа, що лежало в яслах, то поклонилися Йому, Предвічному Богові. Дари волхвів мають особливе значення.

Дар золота — це визнання того, що Ісус є Царем Ізраїлю, всього всесвіту і прийдешнього Царства Божого. Дар ладану означає, що Ісус дійсно є Богом, оскільки ладан використовується для поклоніння, а ми поклоняємося Єдиному Істинному Богу. А дар мира, яким намащували тіла для поховання, нагадує нам про те, що Ісус, вже при своєму народженні, є тим, хто прийшов померти як досконала жертва за людей. У цих дарах, таким чином, містяться всі таємниці Христа. Вони вказують на мету його приходу на землю: царствений Цар, божественний Бог і досконала жертва.

А як щодо нас? Які дари ми можемо принести нашому Царю і нашому Богу? Що ж, вірші, взяті з Вечірні (вечірньої молитви) напередодні Різдва Христового, дають нам деякі ідеї для роздумів:

«Христе, що принесемо Тобі за те, що Ти прийшов на землю в людському єстві заради нас? Кожне створіння, що від Тебе походить, дякує Тобі: ангели приносять хвалебні гімни, небо — зірку, волхви — свої дари, пастухи — своє диво, земля — печеру, а пустеля — ясла. Ми ж пропонуємо Діву Марію!» Золото. Ладан. Миро. Матір Божу. Дійсно, дари, гідні царя.

А що ми сьогодні приносимо Христу?

Христос, зі свого боку, щодня пропонує нам свій найцінніший дар — своє Тіло і свою Кров у Божественній Євхаристії. Ми, зі свого боку, регулярно, щонеділі, наближаємося до Святого Причастя. Але давайте робити більше.

Найбільший подарунок, який ми можемо зробити один одному на Різдво, — це запрошення регулярно брати участь у Божественній Літургії, де ми живимося Божим Словом та Тілом і Кров’ю Ісуса Христа.

Давайте почнемо із запрошення членів нашої родини та друзів, особливо тих, хто з тих чи інших причин був далеко від Церкви, повернутися додому. Бог чекає на них з розпростертими обіймами, з любов’ю і хоче дати їм найцінніший Божий дар — Євхаристію.
Коли ви знаходите найбільший дар, хіба ви не хочете поділитися ним з іншими? Хіба ваші діти, онуки, друзі, які є найдорожчими у ваших очах і серці, не варті того, щоб ви доклали зусиль, щоб благословити їх, привівши до Христа, який дарує їм вічне життя?

Ми є людьми Євхаристії.

† Давид Мотюк,
єпарх Едмонтонський