Владика Богдан Дзюрах
«Породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла…» (Лк. 2, 7).
При глибшій застанові нас не може не дивувати, що у такому короткому і лаконічному описі Різдва Христового євангелист Лука виразно згадує той факт, що Пречиста Діва «сповила і поклала в ясла» Новонароджене Дитя. Про те, що інформація про цю, здавалося б, цілком природну і логічну дію матері в стосунку до немовляти, є невипадковою і важливою, свідчить подальша згадка про «знак», який отримують пастушки у полі: «І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк. 2, 12) (Див. Пацьорек А. Коли Ісус народився у Вифлеємі). «Дитя, сповите, яке лежить у яслах», є Божим знаком, а отже – несе в собі якесь важливе і глибоке значення.
Насамперед, споглядаючи духом, як Пречиста Діва Марія бере на руки новонароджене Дитя і сповиває Його в пелени, подивляємо любов, делікатність і ніжність, з якими Пречиста Діва трактує це тендітне і вразливе тіло Божого Сина. Богородиця вчить нас ніжности і делікатности в стосунку до Христа і Його Тіла – Церкви, яке впродовж віків часто було об’єктом атак, ненависти і переслідувань.
Цей люблячий і делікатний жест Богоматері пригадує нам також необхідність виявляти делікатність, пошану і любов до кожної людини, створеної на образ і подобу Божу. Син Божий, прийнявши постать дитини, виявляє усю крихкість, незахищеність, слабкість і ранимість людського буття як такого. Людина є дуже делікатним створінням; нас так легко зранити, образити, завдати нам біль. Ніжні пелени, в які зазвичай завивають немовлят, символізують делікатність і ніжність, яких ми усі так дуже потребуємо, яких очікуємо від інших та які, зі свого боку, маємо виявляти нашим ближнім. Пригадуються слова відомої пісні:
Навчи мене, як зберегти побожність,
А в рухах – чемність, в мові – осторожність.
Навчи людей судити обережно,
Прощати всім, як Ти прощав безмежно.
І ворогів приймати все прихильно,
Навчи трудитись терпеливо й пильно.
Слівцем найменшим, думкою одною
Не провинитися перед Тобою.
Як часто і як легко ми, люди, ранимо одні одних лихою думкою, колючим поглядом, необережним словом, грубим і зверхнім оцінюванням! При цьому кожен тужить за розумінням, за милосердям, за прощенням і терпеливістю до себе з боку свого оточення!
Ніжність є одним з характерних виявів правдивої любови. Ніжність – це вміння виявляти любов простими, звичайними, буденними жестами: лагідним поглядом, тихою усмішкою, делікатними обіймами, ввічливим ставленням, «кухликом холодної водиці», як про це згадує Христос в Євангелії (Мт. 10, 42). Любити таким чином і ставитися так до наших ближніх, – це, остаточно, наслідувати самого Бога в Його ставленні до нас, улюблених дітей, яких Він безнастанно огортає своєю безмежною ніжністю, і нею перемагає усю людську злобу, агресивність і гріховність.
Пречиста Діва Марія, сповиваючи Дитя Ісуса в яслах, є взірцем і Вчителькою такої ніжної любови. Гарно про це роздумує Святіший Отець Франциск: «Марія вміє печеру для звірів перетворити в дім для Ісуса, маючи вбогі пеленки й велику ніжність… Кожного разу, коли дивимось на Марію, починаємо вірити в революційну силу ніжности й любови. В Марії ми бачимо, що покірність і ніжність – це чесноти не слабких, а сильних, які не потребують знущатися над іншими людьми, щоб відчувати свою перевагу…».
Молитва. Пречиста Діво, Мати милосердної і ніжної Любови! В Тобі, що нині у вертепі сповиваєш Новонароджене Дитя Ісуса, я пізнаю Страждальну Матір, що укладатиме до гробу обвите в погребальні пелени зранене тіло нашого Спасителя. Скріпи в моєму серці віру в силу ніжної і делікатної Божої любови, яку нам об’явив Твій Син та наш Господь, любови, сильнішої від пекла і від смерти! Дай мені відвагу й силу йти аж до кінця дорогою цієї любови та бути її знаком для моїх ближніх. Амінь.
Друковане видання: Єпископ Богдан Дзюрах, Назустріч Різдву Христовому, вид. Свічадо, Львів 2022, стор. 102-105.