Владика Богдан ДЗЮРАХ

Слово, яке найчастіше повторюється в Акафісті, це – «Радуйся!». Воно, очевидно, є відгомоном небесного привіту, який скерував Архангел Гавриїл до Богородиці: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк. 1, 26-28). Так само Воскреслий Христос, зустрівши жінок-мироносиць, промовив до них: «Радуйтеся!» (Мт. 28,10). Церква вбачає рівно ж в Богородиці привілейовану адресатку пасхальної радості і виражає це у своїх піснеспівах: «Ангел звістив Благодатній: Чистая Діво, Радуйся, і знову кажу: Радуйся! Твій Син Воскрес на тертій день із гробу і мертвих воскресив. Люди веселіться!» (Канон Пасхи).
У цьому слові «Радуйся!» міститься не лише типове для східних народів привітання, – в устах Божого посланця Ангела чи самого Ісуса воно виражає воднораз обітницю і її сповнення – небесну радість, яку дарує Господь Бог, посилаючи Свого Сина – Спаса світу. Це – радість, яку втратили наші прабатьки Адам і Єва через свій непослух Творцеві. Про дар цієї радості молився пророк Давид, коли в розкаянні за свої гріхи благав: «Поверни мені радість спасіння твого!» (Пс. 50, 14).
Саме тому Акафіст починається проголошенням цієї радості, яку Бог дарує нам у Своєму Сині через Свою вірну слугиню – Богородицю:
Радуйся, бо через Тебе радість засяє;
Радуйся, бо через Тебе прокляття щезне;
Радуйся, Адама з упадку піднесення;
Радуйся, Євиних сліз осушення…
Богородиця стала вмістилищем і носителькою цієї радості. Цією радістю сповнилися Єлисавета і дитя Йоан у її лоні, як тільки Богородиця переступила поріг їхнього дому, як про це свідчила сама Єлисавета, кажучи до Марії: «Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. … Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні» (Лк. 1, 42.44).
Першопричиною євангельської радості не є земні швидкоплинні втіхи чи матеріальні статки, а Божа близькість і Його спасенне діяння в житті людини і в історії народів. Ця радість засяяла із гробу Воскреслого Спасителя і вона стала плодом Божої вірної любові. Тому Христова Церква запрошує своїх вірних до участі у цій небесній радості: «Прийдіть усі вірні, поклонімось святому Христовому Воскресінню, це бо прийшла через хрест радість усьому світові» (Недільна утреня).
Так, Божа сила перемінює Хрест Спасителя і наші хрести у джерело життя і пасхальної радості. Ось св. Павло, перебуваючи в ув’язненні Христа ради, не попадає у відчай, але перебуває у великій радості, про яку згадує в Посланні до Филипян: «Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами. Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною» (2, 17-18). Мені ж пригадуються подібні слова з листа нашого отця Омеляна Ковча, який з концентраційного табору Майданек писав до своїх рідних: «Не сумуйте за мною, радійте зі мною!». Тільки люди, сповнені і діткнені Святим Духом, могли так переживати випробування і страждання цього світу, маючи перед очима і у собі присутнього живого Бога – Христа Спасителя. Такою була Богородиця, такими були всі Святі і Блаженні. Такими покликані ставати і усі ми.
Тому на кінець свого Послання до Филипян св. Павло скеровує їх погляд на Христа Воскреслого і ще раз закликає їх радіти та ставати носіями радості і миру, які дарує їм Господь: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі» (Флп. 4, 4-7).
І ми також, посеред смутків і журби сьогоднішнього часу, спогляньмо на Христа Воскреслого, прославмо Богородицю кажучи до Неї: «Радуйся!» та допустімо до свого серця Божу радість, до якої нас запрошує Боже слово: «Не сумуйте, не плачте й не журіться, бо радість у Господі – ваша сила» (Неємія 8, 9-10).