Мій Боже, що заснував землю і небеса ділом рук Твоїх сотворив, що перебуваєш перед віками і на віки, і завжди Той самий, Ти зволив мене, Твоє творіння, що проминає мов одежа, вчинити причасником Тебе самого у невимовному Таїнстві. Я з глибини нутра мого дякую Тобі за це.

Будь благословенний, Господи, за все. Дякую Тобі, Слове, за те, що промовляєш до мене словом. Дякую Тобі, Ізбавителю, що відпускаєш мої гріхи. Дякую Тобі, Серцевідче, що прощаєш, коли я щось лукаве мислю у своїм серці. Дякую, Всемилостивий, що посилаєш ближніх, коли лежу на постелі немочі. Дякую, що надихаєш їх не зупинятися перед порогом перешкод, але даруєш їм благодать розкривати стелю можливостей. Дякую Тобі за ті часи, коли я потребую помочі від людей, і дякую за час, коли інші мене потребують.

Господи, даруй мені твердо іти дорогою спасення, принесеного Тобою. Даруй мені завжди вважати пильно і ніколи не збиватися з путі. Не допусти мені, о Боже, злегковажити спасення, що болісним Твоїм смертним терпінням мені дароване. Таке велике спасення, я ж так легко можу його занедбати.

Господи, що на віки Той самий, як колись Ти змилувався над розслабленим, так і нині схились наді мною, грішним, щоб позбавити мене розслаблення духа. Повели мені всесильним голосом Твоїм устати, коли лежу у розслабленні. Не допусти, благаю, щоб мій дух коли-небудь противився Твоєму життєдайному велінню. Не дай мені, що Твоєю великою милістю причащаюся Твоїх Святощів, занедбати спасення; не дай мені, що живлюся Твоїм Тілом і Кров’ю, стати згорненою одежею, але повсякчас клич мене взяти своє ліжко земних страждань, та іти додому, до Тебе. Амінь.

Марія Ярема