Ісусе, Сину Божий, дякую Тобі, що Ти знайшов мене, щоб мені жити вірою у Тебе. Про Тебе писав Мойсей у законі і пророки, Тебе проповідували апостоли, Тебе засвідчили мученики та ісповідники. Маючи кругом себе таку велику хмару свідків, все ж не я шукав і знайшов Тебе, а Ти мене. Ти покликав мене і дарував віру. Я ж, неначе Натанаїл, прийшов на поклик і подивився. Але на відміну від нього, який був правдивим ізраїльтянином, не виявився я правдивим християнином. У ньому не було лукавства, а в мене нема «не-лукавства». Ти бачив його під смоковницею і він впізнав Тебе, Боже, а я бачу Тебе повсякчасно у страшних і животворящих Твоїх Тайнах, та не впізнаю. Він ісповідав Тебе Сином Божим, Царем Ізраїля, а я хіба на устах визнаю, а в серці ношу важкі сумніви: Що доброго може бути з Церкви, з Таїнств, з молитви?

Господи, що сьогодні приходиш до мене у Святих Тайнах Тіла і Крові, незважаючи на мої недоречні сумніви, даруй мені відкинути всякий гріх, що так легко пристає до мене навколо, дай силу бігти витривало до змагання, призначеного мені, навчи пильно дивитися на Тебе, Засновника й Завершителя віри. Навчи не дивитися на світ, але на Тебе. Не шукати радості без Тебе, але хреста, що від Тебе, не звертаючи уваги на сором, щоб возсісти свого часу по Твоїй правиці у Царстві Твоєму. Навчи вірою чинити справедливість, осягати обітниці, проявляти мужність, ставати сильним, бувши недолугим. Навчи мене жити вірою у Тебе, нею виконувати Твої установи, нею звершувати величне і нею повсякчасно ділитися. Амінь.

Марія Ярема, Причаститися Слова