Господи, до мене, чоловіка грішника, зайшов Ти у гостину, як колись у дім Закхея. Я не гідний причастя святих Твоїх і страшних Тайн, як і голова над митарями не був гідний Твоїх відвідин. Однак, як покликав Ти його, щоб прийняв Тебе у своїм домі, так і мене покликав нині, щоб я прийняв Тебе у себе.

Господи Ісусе, а втім, хоч подібний я до Закхея у гріхах, не подібний я до нього у палкому запалі і великому смиренні побачити Тебе. Він бо, бувши знаним, не побоявся стиду вилізти на дерево, щоб лиш бачити Тебе, а я так часто боюся втратити людську славу заради того, щоб Тебе бачити, а й не просто бачити, а жити Тобою. Він так багато себе упокорив заради надії лиш побачити, а я так мало себе смиряю заради сподівання прийняти Тебе цілковито у себе.

Господи, покладаю надію на Тебе, живого Бога, Спасителя всіх людей, тому й насмілився приступити до Твоїх Святощів. Ти бо прийшов спасти те, що загинуло. Благодарення складаю за те, що не погордував мною, хоч ні чистоти, ні смирення не знайшов у мені. Даруй мені смирення Закхея, щоб могти прийняти спасення, що зійшло на мене, як на дім його у день Твоїх відвідин. Амінь.

Марія Ярема. Причаститися Слова