Мій Господи, що помер і воскрес ради нас, приношу Тобі благодарення за все Твоє діло спасення. За те, що долаєш між нами, людьми, і Тобою, Святий, велику пропасть. За те, що живиш собою нас, які нездатні навіть осягнути Твою милість, не те, щоб відповісти на неї.

Господи Ісусе, Ти живиш нас Тілом і Кров’ю Твого страждання. Твій апостол та й інші святі носили на собі Твої рани, Лазар убогий носив на собі свої струпи, які також є Твоїми ранами, Ти ж бо взяв на себе усе наше страждання. А я всіляко нарікаю на страждання, які мені доводиться носити на собі. Я всіляко намагаюсь їх не бачити в інших людях та й сам що є сили уникаю їх. Я безсумнівно намагаюсь позбутись свого хреста та уникнути переслідування за Твій хрест, мій Христе. Я хочу отримувати за життя мого свої блага і не часто журюся тим, що отримаю по смерті. Я зовсім не бачу великої пропасті між мною і Твоїми святими, між мною і правдивими Твоїми послідовниками. Я навіть рідко здогадуюсь просити когось зі святих, щоб зросили мій розум і мої уста краплею чистої води богопізнання. Мені до вподоби жити, не додержуючи закону і марно хвалячись. Мені до вподоби не вірити у свою гріховність. Навіть якби і мертвий хто прийшов мені звістити про потребу покаяння, не знаю, чи повірив би я в те, що живу якось недобре.

Мій святий Господи, що долаєш між нами і Тобою велику пропасть, укріпи мене долати пропасть своєї самозакоханості, байдужості, зверхності та самохвальби, що відділяє мене від Тебе і спасенних у Тобі. Укріпи мене, бо прагну Твого спасення. Амінь.

Марія Ярема, Причаститися Слова