Марія Ярема, Причаститися Слова

Господи, дякую Тобі за те, що Ти приходиш і вибираєш човен мого життя, щоби в ньому перебувати і з нього навчати інших. Знаю це із того, що Ти приходиш до мене у найсвятіших Тайнах і в Твоєму слові. І мені приємно це. Однак, коли Ти звертаєшся до мене з незрозумілими і нелогічними на мій розсуд проханнями чи настановами, я не завжди готовий чинити за Твоїм словом. Я з легкістю вірю у Твоє слово, коли мені видається, що мене воно не надто стосується, або ж стосується, однак виконання його мені зрозуміле і логічне. А коли Ти кажеш те, що противиться моєму розумінню, отоді мені важко відчалити на глибінь. Волію залишатися у власному розумінні, навіть якщо воно і поверхове, лише трохи віддавлене від землі. Мені бо здається, що човен мого життя занадто крихкий, аби відпливати на глибінь, де кидатимуть його житейські хвилі, і тим паче тоді, коли не час на ловитву риби, тобто земної поживи, земних здобутків.

Ти кажеш ловити людей, а я хочу задовольнятися ловитвою риби. Ти кажеш відпливати на глибінь, а я хочу перебувати на мілині. На Твоє слово я не хочу робити щось, що здається абсурдним моєму розумові. Я хочу скупо сіяти і щедро жати. Бо мало вірю, бо мало Тебе знаю. Мало вірю, що Ти можеш вщерть збагатити мене усякою благодаттю, щоб я всього мав завжди подостатку та щоб мені ще зосталось на всяке добре діло. Я сам хочу все контролювати і здобувати. Усе розуміти, все вирішувати.

Мій Христе, мій Господи, даруй мені смирення апостолів-рибалок, щоб на Твоє слово відразу вміти робити щось незрозуміле, надихни мене довірою, щоб не з жалю чи примусу, а з серця бути щедрим тоді, коли це по-людськи нелогічно, навчи мене кидати все і йти слідом за Тобою на глибінь. Попри розум, логіку, думку інших, попри всю мілину мого життя. Амінь.