Марія Ярема. Причаститися Слова
Мій Господи, Ти бачиш і знаєш, як часто я не люблю людей, Твоїх людей, яких, як і мене, Ти створив і якими, як і мною, завжди опікуєшся. Багатьох із них я не люблю. А тих, яких люблю, люблю часто заради себе. Ти це знаєш. Ти бачиш, як я спішу звинувачувати Твоїх людей у тому, що вони мені щось винні, у тому, що вони наживаються на мені чи користуються моїми добрами. Мені часто видається, що всі навколо мене не такі, лише я один такий, як треба. Розумом добре усвідомлюю, що це промовляє моя гордість, але внутрі все одно вірю, що всі не такі, окрім мене. Моє внутрішнє переконання, що я найкращий, змушує мене заздрити людям. Бо як вони, не такі добрі, як я, мають якісь блага, яких я не маю? Вони ж менше гідні їх, ніж я, – каже моя високомірність. І я її слухаю.
Вважаючи себе найкращим і заздрячи іншим, стаю нестерпним і немилосердним. Постійно всіх у всьому звинувачую. Стаю подібним до коринтян, які, отримавши Євангеліє через апостола Павла, звинувачували його у тому, що він не апостол та ще й у тому, що їсть за їхній кошт. І він, первоверховний апостол, який працював власними руками, щоб не робити ніяких перешкод Євангелію та який щодня наражався на небезпеки задля нього, змушений був оборонятися перед своїми учнями. Отак і я уподібнююся до тих, які звинувачують усіх в усьому. Подібний я також до того немилосердного слуги з притчі Твоєї, якому цар відпустив увесь його величезний борг. Дивуюся сам собі, як можу бути подібним до того слуги. Адже він замість радості, яка мала би бути такою великою, щоб хотіти любити всіх навколо, був сповнений гордістю, заздрістю, немилосердям, нелюбов’ю. Слуга цей у такий щасливий день свого життя не вмів правдиво радіти, адже той, хто радіє, не має часу на злість. Я дивуюся цьому слузі, а сам уподібнююся до нього. Також не вмію радіти Твоїм величезним даром – даром спасення, даром таїнственної Поживи, даром життя вічного. Тому маю час і силу не любити Твоїх людей і вивищуватися над ними, звинувачувати їх та заздрити.
Мій Господи, я один із тих, хто живиться Твоїми Святощами часто, але з дуже поверховим сприйняттям Твого таїнства. Не вмію збагнути, як Ти любиш усіх нас, прощаєш наші незліченні борги, терпиш наші незліченні звинувачення один на одного. Не вмію збагнути, як живиш нас з одної чаші одним Твоїм Тілом і Кров’ю, не гидуючи нами. Не вмію збагнути Твоєї щедрості. Але і себе не можу збагнути. Як можу я живитися з одної чаші з Твоїми людьми і не любити їх? І як можу не радіти, а мати час на злість і заздрість? Прости, наверни і помилуй мене, Господи, мій Царю, якнайшвидше, щоб не був я відданий катам по моїм відході. Амінь.
