Марія Ярема. Причаститися Слова

Мій Христе, у цей недільний день знову приходжу до Тебе з подякою за Твою таїнственну Трапезу, учасником якої Ти мене явив. Приходжу з подякою, а водночас запитую себе, чи не вважаєш Ти часом мене одним із роду невірного та розбещеного, одним із тих, кого допускаєш до себе, але не можеш похвалити за добру віру та життя? Думаю, що я саме один із тих, бо маю малу віру, набагато меншу від зерна гірчиці, тобто таку, що і вірою назвати годі. Віра моя – то радше визнавання Тебе устами і невизнавання серцем, тому й не може вона бути Тобі до вподоби. Молитва моя і піст мій також малі і часто лише зовнішні, тому й не допомагають мені проганяти від себе духів лукавства.

А ще я не люблю бути останнім, а пнуся бути всюди першим; не люблю бути видовищем ні світу, ні ангелам, ні людям, а намагаюся бути в центрі всяких аплодисментів і похвали; не люблю виглядати нерозумним, навіть Тебе ради, але всюди хочу здаватися наймудрішим себе ради; не люблю бути немічним і без слави, але завжди хочу бути на висоті сили і славнозвісності. Я соромлюся бути голодним, спраглим, нагим, битим, ображеним, гоненим, зганьбленим. Ти знаєш, Господи, як я соромлюся бути сміттям світу, покидьком всіх! А саме такими були Твої апостоли і всі святі.

Доки, Ісусе, будеш зі мною?

Думаю, що я саме один із тих, кого Ти милуєш і допускаєш до себе, але не можеш похвалити. Дякую щиро за те, що не відмовляєш у споживанні Твоєї Трапези, а водночас благаю Тебе: навчи мене бути Твоїм послідовником; навчи бути сміттям світу і покидьком всіх, якщо потрібно; навчи мене жити не собою, а Тобою. Навчи вірити, щоб у Тобі нічого не було мені неможливого. Амінь, амінь.