Марія Ярема. Причаститися Слова

Ісусе, як хочу я назвати Тебе основою мого життя! Я справді цього хочу, але відчуваю, що це буде лише словом з моїх уст, а не дійсністю мого життя. Якби Ти був основою мого життя, не був би я такий розгублений, маловірний, боязкий та суєтний. Я твердо би стояв посеред хвиль житейського моря, вдивляючись у Тебе. Та, однак, основою мого життя часто є не Ти, а суєта світу, море суєти світу. Така основа насправді навіть не є основою, мене постійно хитає, однак я вперто намагаюсь щось будувати на цій основі-неоснові. Серед виру житейських хвиль суєти Тебе не бачу і не сподіваюсь бачити. Точніше, сподіваюсь, але завжди не в той час і не в той спосіб, як Ти приходиш. Коли серед житейських бур намагаюсь самотужки дати раду, то Твою появу сприймаю як появу чогось далекого і примарного. І замість того щоб іти Тобі назустріч, втікаю ще дужче в суєту. А буває, що і наближаюся у напрямку до Тебе, але не основуюсь на Тобі. Тоді так само потопаю в суєті. Я не вмію, Христе, ані розпізнати Тебе, ані довіряти Тобі, ані будувати своє життя на Тобі. Прости.

Я хотів би, Господи, назвати Тебе основою мого життя. Нема нічого певнішого, ніж основуватись на Тобі, будуючи із себе храм Твій, і Духа Твого, і Отця Твого. Я хотів би на всякий час сповідувати Тебе Сином Божим. Я хотів би завжди бути здатним чути Твоє: Будь спокійним – це я, не бійся! Але чомусь більшість часу, який живу, я не здатний почути ці Твої миротворні слова, а в моїх вухах дзвенить фальшиве: «Будь спокійним – це ти, це інші люди, це гроші, це слава, не бійся!» Хто або що є основою мого життя? Господи, чому я такий маловір, хоч думаю про себе, що маю віру?

Мій Боже, який завжди приходиш до мене, щоб подати свою спасаючу руку, хочу бути добрим Твоїм співробітником, а водночас доброю Твоєю нивою і будівлею. Хочу бути справді храмом Духа Твого. Дякую, що приймаєш мої наміри, хоч не приношу сьогодні вчинків. Дякую, що живиш Тайнами, хоч я і маловір та й основу маю хитку. Ти незбагненний. Ти ступаєш по морі мого життя твердою ходою і не відкидаєш мене, що хитаюся та потопаю. Ти чекаєш, щоб я прийняв Твою десницю, і не відвертаєшся, коли я подаю руку суєті, а не Тобі. Дякую, незбагненний Боже.

Мій Христе, нехай Ти будеш постійною основою мого життя. Нехай так буде!