Мій Боже, повсякчасно мені видається, що я вірую у Тебе і що вірою своєю зможу оправдатися перед Тобою. Але чи вірую? Слово віри доволі часто є близько до моїх уст, але не завжди близько до мого серця. Боюся, що й до уст стане далеким, якщо доведеться страждати за визнавання Тебе. Але не тільки страждати від людей, що не приймають Тебе, а й страждати у щоденних виборах, коли кличеш творити справедливість Твою. Коли хочу чинити щось нерозважне, а слово віри перечить, то стає воно далеким і від мого серця, і від моїх уст. Я бо хочу установляти власну справедливість, а віра кличе коритися Твоїй. Знаю, однак, що моя справедливість не здатна виправдати мене, лише Твоя.

Коли мені важко чинити справедливість Твою, яка каже і ворогів любити, і всім прощати, і ближнім служити, і себе зрікатися, то серце моє насмілюється питати: Що мені і Тобі, Сину Божий? Прийшов єси мучити мене? Розумом добре усвідомлюю, що ні. Що Ти не прийшов мучити мене заповідями, постановами, указами, а лише хочеш, щоб мені спастися. Розумом усвідомлюю, але чинити Твою справедливість все ж противлюся, бо тоді треба мені відмовитися від власних звичаїв себелюбної поведінки. Мені ж легше сказати, щоб Ти відійшов «з мого краю». Кажучи це Тобі своїм серцем, не завжди смію сказати устами, і продовжує мені видаватися, начебто вірую в Тебе. Кажучи Тобі іноді серцем, щоб Ти відійшов, насмілююся все ж приступати до святощів Твоїх Тіла і Крові. Бо видається мені начебто вірую в Тебе, і то ревно вірую. Ти ж бачиш, що ревність моя нерозважна.

Дякую Тобі, мій Христе, що коли промовляю до Тебе чи то серцем, а чи устами відійти від мене, Ти, відходячи, не стаєш далеко, але залишаєшся близько. Близько, щоб чекати, коли близьким стане мені слово віри.

Христе, мій Боже, даруй, щоб я мав повсякчасну ревність, але ревність розважну. Відверни від мене бажання установляти власну справедливість, але надихни коритися Твоїй. Нехай слово віри буде близько: на моїх устах і в моїм серці, як завжди близько є Ти. Навіть тоді, коли відходиш по моєму безумству. Бо відходячи, чекаєш, щоб повернутися. Завжди. Дякую Тобі за це безмірно, близький Боже, і кличу Тобі нині: Будь, Господи, на моїх устах, і в моїм серці по віки. Амінь.

Марія Ярма, Причаститися Слова