Василь Калита

Наступної після Христового Воскресіння неділі ми з року в рік слухаємо Євангеліє про те, як «допитливою десницею життєдайні Твої ребра Тома провірив, Христе Боже» (кондак Томиної неділі), і роздумуємо про «щасливе невірство Томи, що привело серця віруючих до пізнання» (стихира Вечірні Томиної неділі). Але рідко задумуємося, що в цей день розпочинається спорудження “духовної драбини” між теперішнім часом і днем Господнього Пришестя.

Так Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» (§ 564) називає порядок гласів, тобто, мелодій піснеспівів богослужінь тижневого кола. Їх є вісім. Їх ми проспівуємо протягом Світлого Тижня: у неділю – перший, в понеділок – другий, у вівторок – третій, в середу – четвертий, у четвер – п’ятий, у п’ятницю – шостий, у суботу – восьмий.

Починаючи від Томиної неділі, кожен тиждень матиме свій глас, який домінуватиме у його богослужіннях. Актуальний глас тижня після Томиної неділі – перший. Наступного – другий. І аж до восьмого. Так вибудовується «стовп» гласу. Потім знову повертаємося до першого гласу і будуємо новий «стовп». Таку «драбину» споруджуємо до Квітної неділі.

З одного боку, це робить нашу літургійну традицію динамічною і рятує нас від одноманітності у молитовному житті, прагнення якого, на думку владики Венедикта (Алексійчука), «є марним і шкідливим». А з іншого «“пасхальний час” тижневих кіл неначе “оперізує” історичний час і дає нам змогу сприймати все життя у світлі пасхальної радості» (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», § 564).