Ест 4,17k-z (новий переклад)
Цариця Естера, охоплена смертельним жахом, прибігла до Господа.
Знявши з себе пишні шати, зодяглася в одежу убогості і смутку, а
замість дорогих пахощів посипала свою голову попелом і гноєм.
Сильно упокорила своє тіло і кожне місце, яке раніше звикла
прикрашати з нагоди свята, тепер прикрила локонами свого волосся.
Вона молилася до Господа, Бога Ізаїлевого, мовлячи:

Господи мій, наш Царю, Ти є єдиний!
Допоможи мені одинокій,
тій, що не має помічника окрім Тебе,
тому що наражаюсь на небезпеку!

Я слухала від свого народження в сімейному роді моїм,
що Ти, Господи, вибрав Ізраїля з-поміж усіх народів,
наших батьків з-поміж всіх їхніх предків,
щоб стали твоєю вічною спадщиною
і для них Ти вчинив усе те, що обіцяв був.

Тепер ми згрішили перед Тобою,
і ти передав нас у руки ворогів наших,
тому що ми вшановували їхніх богів.
Праведний Ти, Господи!

А тепер їм недостатньо гіркоти нашого рабства,
але вклали свої руки в руки їхніх ідолів,
аби відхилити рішення Твоїх уст,
знищити Твою спадщину і закрити рота тим, які хвалять Тебе,
і згасити славу Твого дому й Твого жертовника,
А натомість відкрити уста народів,
аб
и хвалили їхніх порожніх ідолів
і захоплювалися смертним царем.

Не віддай, Господи, своє жезло тим, що не існують;
ай (ворог) не насміхається з нашого падіння,
але поверни їхній задум проти них самих,
проти того хто почав нас зневажати.

Згадай, о Господи!
Яви себе в час нашого горя
і зроби мене мужньою,
царю богів і господарю всіх володарів!

Поклади в мої уста підходяще перед левом слово
і поверни його серце на ненависть до того, хто воює проти нас,
на руїну йому і його однодумцям.

А нас визволи Твоєю рукою
і прийди на поміч мені одинокій,
яка не має нікого, окрім Тебе, Господи!

Тобі все відомо і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних
і мені огидне ложе необрізаних і кожного чужинця.

Ти знаєш про мої [життєві] потреби
і що відчуваю огиду до знамення моєї гордості,
який є на моїй голові в дні моєї прилюдної появи;
воно мені бридке як забруднена білизна місячних,
і не ношу його в дні мого відпочинку.

Твоя слугиня не їла ніколи з Аманового столу
і не хвалилася царськими бенкетами,
ані не пила вина возливальних жертвоприношень.

Від дня моєї переміни аж до сьогодні
твоя слугиня не раділа
окрім у Тобі, о Господи, Боже Авраама!

Могутніший за всіх, о Боже,
вислухай голос тих, які в розпачі,
і визволи нас від рук лиходіїв.
І визволи мене від мого страху.