Якби ми справді розуміли те, як наш Господь дорожить неділею і яку безмежну благодать Він виливає на усіх нас в часі Божественної Літургії, – ми б до кінця життя шкодували б за кожною втраченою неділею!

Коли ми нехтуємо днем Господнім, ми стаємо злочинцями та такими собі «злодіями», які перш за все обкрадають самих себе. І ми, до певної міри, стаємо небезпечними для оточуючих, якщо уникаємо прямої зустрічі із нашим Богом!.. Нас не можна випускати у світ, якщо ми перед тим не зустрінемось із нашим Господом на молитві. Без Бога ми небезпечні і без Нього ми здатні лише на те, щоби ранити, приносити біль та страждання одні одним. Бо лише Він робить нас здатними прощати та по справжньому любити. Саме тому лише Він готує нас до зустрічі із нашими ближніми.

Наш Господь – «покірний» Бог, бо ВІН ненав’язливо та тихенько чекає нас у храмі. На декого із нас Господь чекає довгі роки чи навіть десятиліття. ВІН шукає за нами, якщо ми Його не знаємо, про Нього не чули чи призабули. Однак наш Господь – ревнивий Бог, якому гидко, коли ми міняємо Його на земні речі і коли легковажимо зустріччю із Ним, переконуючи себе та інших, що ми віримо у Нього…

Чи прикладу усіх необхідних зусиль, щоби не втратити можливості зустрітись із Ним; в той ДЕНЬ, яким НАШ ГОСПОДЬ БЕЗМЕЖЕНО ДОРОЖИТЬ, щоби зустрітись зі Своїми улюбленими дітьми?!

Відповідь залежить виключно від кожного із нас та від нашого ставлення до Бога.