Марія Ярема. Причаститися Слова

Наші недуги і Той, хто зціляє

Хто з нас міг би похвалитися бездоганним здоров’ям чи то тілесним, чи то душевним, чи то духовним? Мабуть ніхто або ж хіба людина, котра не надто об’єктивно дивиться на речі. Звісно, що бувають періоди, в які ми добре себе почуваємо, але таке «добре» почування завжди є відносним, а не бездоганно-абсолютним. Іншими словами, усі ми і то постійно потребуємо зцілюватися.

Тілесні недуги швидше приводять нас до тями в усвідомленні потреби знайти того, хто зцілює. Натомість душевні, а тим паче духовні недуги, можуть залишатися ігнорованими нами тривалий час. Особливо духовні.

Вони – духовні недуги – чомусь видаються нам неруйнівними, тоді як руйнують не лише наш дух, але й часто душу та тіло. Христос, Який має силу і владу зціляти нас від будь-якої недуги, не завжди чинить це, тобто не завжди нас зціляє. Не завжди Господь виліковує наші тілесні хвороби, не завжди і душевні, навіть коли ми наполегливо просимо. Ними, цими хворобами, Він премудро вибудовує наше спасіння або й спасіння інших людей. Ними виховує нас і наставляє. Натомість наші духовні недуги Христос зціляє завжди, коли ми просимо і прагнемо зцілення. Бо якщо тілесні та душевні недуги можуть вести нас до спасіння, то духовні якраз стають перешкодою на цій дорозі. А як зцілитися від духовних недуг? Найперше в Таїнстві покаяння. Таїнстві щирого, неформального, неповерхневого покаяння. Скільки коштів ми витрачаємо, коли у випадку тілесної чи душевної недуги нам обіцяють бодай ілюзорну можливість зцілення чи полегшення! Натомість у Таїнстві покаяння відпущення гріхів – повернення духовного здоров’я – дарується кожному, хто приступає, і то задарма.

Господь не відкидає нікого. Коли Він – правдивий Лікар душ і тілес – не задовольняє наші прохання про душевне чи тілесне здоров’я, то цим дуже часто спрямовує нас самих або тих, що навколо нас, до найвагомішого виміру здоров’я – духовного. А найвагоміше воно не тому, що тіло та душа є «меншими», ніж дух людини, а тому, що брак тілесного чи душевного здоров’я не здатний погубити людину, тоді як брак духовного здоров’я здатний згубити цілу людину, хоч була би вона здорова тілом і душею (тобто фізично і психічно).

Просімо часто у Бога, щоби Він відпускав нам наші гріхи – наші духовні недуги. Просімо цього у святому Таїнстві, просімо і в щоденній молитві. Просімо ділами і помислами. Просімо з вірою у Того, Хто має могуття зціляти всяку недугу, у Того, Хто нікого не відкидає.

Господи, що на віки Той самий, повели мені встати з розслаблення

Мій Боже, що заснував землю і небеса ділом рук Твоїх сотворив, що перебуваєш перед віками і на віки, і завжди Той самий, Ти зволив мене, Твоє творіння, що проминає мов одежа, вчинити причасником Тебе самого у невимовному Таїнстві. Я з глибини нутра мого дякую Тобі за це.

Будь благословенний, Господи, за все. Дякую Тобі, Слове, за те, що промовляєш до мене словом. Дякую Тобі, Ізбавителю, що відпускаєш мої гріхи. Дякую Тобі, Серцевідче, що прощаєш, коли я щось лукаве мислю у своїм серці. Дякую, Всемилостивий, що посилаєш ближніх, коли лежу на постелі немочі. Дякую, що надихаєш їх не зупинятися перед порогом перешкод, але даруєш їм благодать розкривати стелю можливостей. Дякую Тобі за ті часи, коли я потребую помочі від людей, і дякую за час, коли інші мене потребують.

Господи, даруй мені твердо іти дорогою спасення, принесеного Тобою. Даруй мені завжди вважати пильно і ніколи не збиватися з путі. Не допусти мені, о Боже, злегковажити спасення, що болісним Твоїм смертним терпінням мені дароване. Таке велике спасення, я ж так легко можу його занедбати.

Господи, що на віки Той самий, як колись Ти змилувався над розслабленим, так і нині схились наді мною, грішним, щоб позбавити мене розслаблення духа. Повели мені всесильним голосом Твоїм устати, коли лежу у розслабленні. Не допусти, благаю, щоб мій дух коли-небудь противився Твоєму життєдайному велінню. Не дай мені, що Твоєю великою милістю причащаюся Твоїх Святощів, занедбати спасення; не дай мені, що живлюся Твоїм Тілом і Кров’ю, стати згорненою одежею, але повсякчас клич мене взяти своє ліжко земних страждань, та іти додому, до Тебе. Амінь.