Роль священника у таїнстві покаяння
Старі требники Київської Церкви подають спеціальні настанови, які священник промовляє до каянника перед сповіддю:
«Ось, дитино, прийшов ти покаятися і визнати перед Господом гріхи свої. Знай, що сам Христос, Спаситель наш, який знає всі приховані таємниці сердець людських, стоїть невидимо перед тобою, приймаючи сповідь твою. Тому нічого зі своїх прогрішень не приховуй від мене, через страх або сором, але все, що вчинив злого, визнай чинно і з сокрушенним та скорботним серцем так, як пам`ятаєш, просто, нічого не додаючи і не згадуючи чужі прогрішення… Уважно до цього прислухайся і пильнуй, щоб, прийшовши до лікарні, не відійшов незціленим».
Покаяння – це таїнство, на якому священник стоїть, як свідок між нами і Господом. У молитві розрішення, тобто молитві прощення гріхів, священник просить: «Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами свого чоловіколюб`я нехай простить тобі, чадо, всі прогрішення твої, і я, недостойний ієрей, властю Його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх, в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.»
Тобто не священник, а сам Господь прощає нам гріхи у таїнстві Покаяння.
Сповідник молиться за розкаянного грішника. Священник є уособленням Христа, який прощає і приймає тих, які щиро каються у своїх гріхах.
Таємниця сповіді
Священник, який сповідає, має суворий обов`язок зберігати повну таємницю сповіді навіть після смерті каянника. Кодекс канонів Східних Церков приписує:
«Таємниця сповіді є непорушною, тому сповідник повинен пильно берегтися, щоб ні словом, ні знаком, ні жодним чином , чи з будь-якої причини не зрадив каянника».
З книжки: Таїнство покаяння (сповідь), Львів: Свічадо, 2015 – 48 с.
