З найменшого віку дитина потребує такої сімейної атмосфери, в якій через слова, жести, поведінку та зображення, які її оточують, вона може відкрити живу присутність Господа Бога. Багато з нас, напевне, пригадує, як у дитинстві перед сном мати робила нам на чолі знак святого хреста, супроводжуючи це благословення словами: «Бог з Тобою, дитинко». Які це звичайні жести і слова, але наскільки вони дозволяють відчути люблячу Божу присутність у нашому житті!
Але як пояснити дитині, для чого потрібно молитися? Звичайно, однієї готової відповіді немає, бо до кожної дитини потрібно підходити індивідуально, беручи до уваги не тільки її розвиток, але і умови, в яких вона зростає, її вдачу, вразливість тощо. Один з варіантів відповіді може бути таким: «Ти знаєш, що мама і тато Тебе дуже люблять, навіть коли не бачиш їх. А коли вони повертають, наприклад, з роботи, Ти розповідаєш їм про усе, що сталося з Тобою впродовж дня. Що Тебе втішило чи засмутило. Молитва є подібною на таку розмову з батьками. Коли Ти уважно молишся – тоді Ти говориш з Богом, як зі своїми батьками. А Господь уважно і з любов’ю вислуховує усе, про що Ти йому розповідаєш, радіючи Твоїй щирості і відвертості».
Батьки також повинні пам’ятати, що готова вивчена на пам’ять молитва завжди повинна супроводжуватися спонтанною безпосередньою молитвою, висловленою своїми власними словами. Навчити дитину молитися – це насамперед дати їй зрозуміти і відчути, що Бог є близько і любить нас. А цього можемо навчити своїм власним прикладом і набожною поведінкою набагато більше, ніж словами. Бо молитва дитини перебуває у прямій залежності від Вашої власної молитви.
Молитва – це також необхідний елемент для виховання у вірі. Усі наші розповіді про Бога не дадуть ніякого результату, якщо водночас ми не навчимо дитину говорити до Бога і з Богом.
Діти люблять молитися. Від Бога вони отримали цю надприродну схильність до молитви. Тому батькам і вихователям не важко навчити дитини молитися, якщо вони роблять це з власним переконанням і любов’ю.
