Загублена овечка

Необхідні матеріали: біблійне оповідання Мт. 18, 12-13.

1. Поділіть дітей на групи чи команди.

2. Назвіть кожній групі слово, після якого вони повинні виконати певну дію або звук.

3. Розкажіть історію.

4. Коли діти почують своє слово, то виконують «свою» дію чи звук.

Варіанти слів:

• Овечка – сказати «бе-е-е».

• Пастух – підвестися, прикласти долоню понад очі, озирнутися.

• Загублена – підвестися, нахилитись аж до колін і подивитися поміж ними назад.

• Гірський схил – підвестись і з’єднати кінчики пальців над головою.

Пастух мав сто овець. Щодня він водив своїх овець на гірський схил пастися. Щовечора пастух рахував їх, коли вони сходили з гірського схилу і йшли в кошару. Він був радий, що жодна не загубилась. Одного дня, коли вони повертались із гірського схилу, пастух знову рахував овечок і виявив, що однієї немає. «О ні! Я загубив овечку на гірському схилі!» – вигукнув пастух. Він переконався, що інші вівці не загубляться, бо вони в безпеці у загоні, і пішов шукати свою загублену вівцю.

Пастух вибрався вверх по гірському схилу шукати свою загублену вівцю. Пастух шукав свою загублену вівцю по всьому схилу: серед кущів, за деревами, між камінням. Нарешті пастух знайшов свою загублену вівцю на краю гірського схилу. Пастух взяв свою загублену вівцю на руки і поніс її вниз по гірському схилу додому, до інших овець, які були в кошарі. Тоді пастух запросив своїх друзів до себе, щоб відсвяткувати, бо він був такий щасливий, що його овечка, яка була загублена на гірському схилі, тепер знайшлась.

Підсумок

Пастух, шукає вівцю не тільки тому, що вона цінна для Нього, а й тому, що вона безсила допомогти собі сама і не зможе самостійно повернутися додому.

Відлучення овечки від отари є символічним. Ісус говорить, що людям, які відійшли від Бога, так само важко повернутися назад.

Господь сам іде шукати таку людину, бере її ніби на руки, пригортає. Така любов має силу зцілення.

Ісус іде до загублених овець, щоб принести їх до Господаря, до Бога-Отця.

Знайти загублену вівцю

Необхідні матеріали: сто смужок шерсті однакової довжини (приблизно 10 см), іграшкова овечка.

1. Нарізані сто смужок шерсті потрібно порозкладати по кімнаті (якщо гарна погода і є відповідна територія, то можна грати гру надворі) так, щоб дев’яносто дев’ять легко можна було знайти. Одну ж смужку слід добре заховати в якесь незвичне місце.

2. Діти повинні знайти всі сто ниток (останню – з підказками).

Для молодших дітей взяти менше смужок шерсті і розкласти їх так, щоб діти могли легко знайти.

Альтернатива: діти по черзі можуть ховати й шукати маленьку іграшкову овечку.

Запитання для загального обговорення

• Ви останнім часом нічого не губили? Як довго ви це шукали?

• Як довго ви шукатимете такі предмети, перш ніж здастеся: п’ятдесят копійок; двадцять гривень; улюблену сережку; спортивну форму на фізкультуру в школу; улюбленого котика?

Підсумок

У біблійні часи вівці були для людей великою цінністю. Ісус використав цю історію, щоб люди зрозуміли, наскільки вони цінні для Бога.

 

Спасіння прийшло до митника Закхея

Необхідні матеріали: біблійний текст Лк. 19, 1-10.

Одного разу Ісус прийшов у Єрихон. Там жив чоловік на ім’я Закхей. Він був старшим над митниками й досить багатим. Закхей дуже хотів побачити Ісуса, але ніяк не міг, оскільки був малим на зріст. І ось він вирішив будь-що здійснити своє бажання. Він виліз на фігове дерево там, де мав проходити Господь. Невдовзі Ісус підійшов до того дерева. Звівши очі догори, Ісус поглянув на збентеженого Закхея, та й каже йому: «Закхею, негайно злізай, бо сьогодні мені потрібно бути в твоїм домі!»

Не тямлячи себе від радості, Закхей хутко спустився й прийняв Ісуса у своєму домі. Народ почав обурюватися, що Ісус пішов у дім до митника. Митників усі зневажали, бо вони збирали податки для кесаря. Митники нерідко кривдили людей, забираючи останнє задля власного збагачення.

Аж раптом Закхей устав та й оголосив: «Господи, половину маєтку свого я роздам убогим, а коли кого скривдив чим, – поверну вчетверо».

Ісус же сказав: «Сьогодні до цього дому завітало спасіння, бо й він син Авраама. Син Людський прийшов, щоб знайти та спасти те, що загинуло!»

Запитання для загального обговорення:

• Чому, на вашу думку, митник Закхей так бажав зустрічі з Ісусом?

• Чому Ісус Христос зайшов до митника на гостину?

• Як ви розумієте слова: «Син Людський прийшов, щоб знайти та спасти те, що загинуло!»

• Яку істину зрозуміли ви, послухавши цю біблійну історію?

Грішника навернути

Одного разу Яринка прийшла від подруги Олі задумана і збентежена.

– Ти чого? – спитав у неї її брат Максим.

– Знаєш, я була в Олі, і вона пригостила мене цукерками.

– Оце біда! – розреготався Максим.

– Ні, ти не зрозумів! Вона ті цукерки взяла з шафи у маминій кімнаті. Взяла потайки, без дозволу.

– Хіба вона не знає, що так робити не можна?

– Ну, Оля сказала, що мама ніколи їй не казала: не бери без дозволу цукерки. Виходить, можна.

– Але ж брати чуже без дозволу таки неможна! Оля обманює маму, потайки їсть цукерки. Думаю, що треба розповісти про це її мамі,- сказав Максим.

– Та ти що! – вигукнула Яринка. – Це ж Олин секрет! Я не можу її зрадити.

– А давай порадимося із сестрою Софією, – запропонував Максим.

Діти жили поблизу жіночого монастиря. Коли Яринка і Максим

були ще маленькими, вони разом із батьками відвідували там свою добру знайому – сестру Софію. Коли діти підросли, вони вже ходили до монастиря самі. Сестра завжди допомагала їм у всіх труднощах. Вона знала відповіді майже на всі запитання. Отож, Яринка і Максим прибігли до сестри Софії і розповіли їй всю цю історію з цукерками.

– Ти правий, Максиме, Оля обманює маму. Але вона робить це, бо не знає, що так чинити не можна, що це гріх. Оля не розуміє, що ображає не лише маму, а й Ісуса, – промовила сестра.

– Слухай, Ярино, чого ти з Олею дружиш? Вона ж грішниця! – сказав Максим, бо дуже хотів, аби сестра Софія його похвалила.

Але не так сталося, як гадалося.

– Що ти таке кажеш, Максиме! – вигукнула сестра Софія. – Христос нас вчить, що не можна засуджувати вчинки інших, а слід думати про те, чи ми самі щось робимо неправильно. А щодо Олі, то я думаю, що Яринці час чинити діла милосердя. Аби наша життєва дорога була безпечна і в подібних випадках, Церква дає нам чіткий дороговказ: пояснити грішникові, чому те, що він робить, є недобре, і навчити його тому, чого він іще не знає. Це і є діло милосердя. Справжні друзі, Яринко, завжди милосердні одне до одного.

Наступного дня Яринка знову прийшла до сестри Софії.

– Сестро, ви дали нам дуже добру пораду! Я все розповіла Олі, а Оля – мамі. Олина мама сказала, що я для Олі – справжня подруга, бо не пішла й не розповіла все дорослим, аби Олю покарали, а пояснила їй те, чого вона не знала. Тепер Оля розуміє, які вчинки добрі, а які злі! Я також уже краще це розумію.