Господь підтримує нас у боротьбі зі слабкостями – це і є дар мужності. Це підтверджує притча про сіяча. Сіяч – Отець, і Його зерно наштовхується на холод наших сердець. Святий Дух звільняє ґрунт нашого серця від страху і слабкості. Завдяки дару мужності людина звільняє свій життєвий шлях від багатьох перешкод. Цей дар активно проявляється у тих, які стоять перед важким досвідом, перед випробуваннями. Він властивий тим, хто віддав своє життя за Євангеліє, тим, хто безстрашно свідчить про свою віру в умовах переслідувань, тим, хто бореться за свої сім’ї, дітей, хто відважно виконує обов’язки свого життя. Цей дар має бути принциповою ознакою нашого життя, ми повинні бути міцними, щоби розвивати свою віру, сім’ю. Святий Павло каже: «Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Фил. 4,13). Нам можуть загрожувати лінощі, пригнічення, відчай – тоді маємо закликати Святого Духа, щоб дав нам силу й ентузіазм.

У Другому посланні до Коринтян читаємо про апостола Павла, якому «дано у тіло колючку, посланця сатани», тобто можемо розуміти це як певну слабкість, з якою апостол не міг впоратися. Він просив Господа забрати від нього це, проте Бог сказав: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі» (2 Кор. 12, 9). Людина сама по собі є немічною, проте саме через ці немочі виявляється Господня сила, важливо лише мати довіру. Часом людині не вистачає мужності, та її може дати сам Господь. Чудовим прикладом цього є біблійна історія про Йосифа-пастуха, який ще малим хлопцем переміг воїна Голіяфа за допомогою тільки каменя. Ніхто не наважувався вступити з ним у бій, але Господь дав мужність Йосифові, показуючи цим свою міць (див. 1 Сам. 17).

Ще одним прикладом мужності був Йосиф з Ариматеї – учасник синедріону, радник, який після смерті Христа мужньо увійшов до Пилата й попросив тіло Ісуса (див. Мр. 15, 43-45). У цій ситуації йому необхідна була неабияка мужність, адже такий вчинок загрожував втратою становища, або, що гірше, причислення до послідовників Ісуса, а отже карою смерті. Мужністю Господь обдарував також жінок-мироносиць, які недільного ранку пішли до гробу Ісуса.

Апостоли, отримавши Дар Святого Духа, зрозуміли Писання й мужньо проповідували Євангеліє. Вони були готові віддати своє життя за Христа і Христову віру.

Цей дар важливо не плутати із зухвалістю. Так, наприклад, вищезгаданий Голіяф – яскравий приклад зухвалості, самовпевненості, гордості. Він насміхався з усіх, посмів образити самого Бога, а як ми знаємо, «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4, 6).

Інтерактивні вправи

Мужність ^[1]Піно Пелегріно. 300 оповідок для душі. – Львів: Свічадо, 2014, с. 68..

Якось мама сказала своєму найстаршому синові:

– Настав час, коли ти можеш вирушити у важку подорож. Зараз я довірю тебе одному надійному провідникові.

– Хто це? – запитав хлопець.

Мати прошепотіла йому на вухо ім’я провідника, і син пішов.

Незабаром він зустрів примару, яка його спитала:

– Хочеш, щоб я був твоїм провідником?

– А як тебе звати?

– Я – Слава.

– Це не те ім’я, яке називала мені мама!

Згодом інше видіння солодким голосом запропонувало хлопцеві:

– Я можу бути твоїм провідником.

– А як тебе звати?

– Я – Задоволення.

– Це не те ім’я, яке мені порадила мама!

Прямуючи далі своїм довгим і складним шляхом, юнак раптом почув дзеленчання монет, веселу музику і знову голос:

– Я можу бути тобі за провідника.

– Як тебе звати?

– Я – Багатство, що задовольняє будь-яке бажання!

Хлопець і на це не погодився. Пішов собі геть.

Одного разу, ввечері, рішучий голос сказав йому:

– Чи можу я залишитися з тобою?

– Як тебе звати?

– Я – Мужність.

Хлопець обійняв Мужність і сказав:

– Ходи до мене! Це власне те ім’я, яке назвала мама!

У товаристві Мужності хлопець виріс. Він став великою людиною.

– Інтерактивна вправа 1

Необхідні матеріали: притча «Мужність».

1) Зачитайте притчу «Мужність».

2) Попросіть назвати провідників з цієї притчі та запишіть їхні імена на дошці.

3) Поділіть клас на 4 групи і дайте кожній завдання поміркувати, як закінчилася б, на їхню думку, історія, якби хлопець обрав собі за провідника: І група – Славу, ІІ група – Задоволення, ІІІ – Багатство; IV – Мужність. Розіграти це у коротенькій пантомімі.

Обговорення:

• Як почував би себе хлопець у кожному із образів?

• Чому ж хлопець таки обрав Мужність і чому став великою людиною?

 

– Інтерактивна вправа 2: «Мужність чи зухвалість?»

Необхідні матеріали: набір маленьких карток із ситуаціями (1 картка – 1 ситуація) для кожної групи.
Поділіть клас на 2 групи.

2) Роздайте кожній групі по набору карток із ситуаціями та попросіть учнів уважно їх роздивитися і розділити на дві категорії: Мужність та Зухвалість.

Ситуації на картках:

• взяти без дозволу чужу річ
• захистити того, кого кривдять
• списати домашнє завдання та видати за своє
• накричати на маму або вчителя
• відібрати чужу річ
• хотіти, щоб тебе боялися
• взяти відповідальність за свій поганий вчинок
• сказати правду
• вдарити злу собаку
• висловити свою думку
• відповісти злом на зло
• обізвати друга
• робити те, чого не вмієш
• діяти попри сумніви
• терпеливо переносити образи
• прощати кривдникам
• жити згідно з вірою (список можна продовжити).

Обговорення:

На вашу думку, що таке зухвалість та чим вона відрізняється від мужності? (Розібрати приклади з карток).

ВИСНОВОК. Хоч як поводимося, внутрішній голос підказує нам, який вибір правильний. Голос нашого сумління є голосом Бога, який вкладає в наше серце поняття, що є добро. Проте якщо людина живе в гріху, то з часом гріх стає нормою. Чути голос сумління, тобто голос Божий нам дає змогу постійна участь у святих таїнствах, де сам Господь вливає благодать у наше серце.