Дар ради – це наче вмістилище для мудрості і розуму; він дає можливість синтезувати їх і діяти в конкретних випадках. Пригадаймо царя Соломона, який розсудив двох жінок, котрі ділили дитину (див. 1 Цар. 3, 16-28). Рада – це прийняття правильного рішення, тобто рішення, згідного з Божою волею.
У Псалмі 17 читаємо, як праведник звертається до Господа, просить поради, щоби Господь розсудив його справу, тобто шукає Божої волі, натомість у Псалмі 16 читаємо: «Благословляю Господа, що дав мені пораду, що й у ночі навчає мене моє серце» (Пс. 16, 7); «Ти мені стежку покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне» (Пс. 16, 11) – блаженство, щастя, яке Господь дає тим, які шукають Його волі.
Сам Святий Дух освітлює наше серце і дає нам що казати, куди йти. Це підказки про те, що є миле Богові. Це голос сумління (голос серця) у прийнятті рішень згідно з Євангелієм, також уміння утримуватися від егоїзму і власного бачення речей.
«Термін “совість” походить від старослов’янського “со-відати” (співзнати). Йдеться не так про якесь індивідуальне знання чи якусь суб’єктивну правду, як про співзнання з Божими Особами та співдію з ними»[1]Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», 750.. «Святий Климент Олександрійський навчає, що совість є чудовим внутрішнім відчуттям, яке дає можливість точно обирати добро або уникнути зла; на цьому ґрунтується правильне життя»[2]Там само, 751..
Дар ради допомагає у спільнотному житті. Збереження цього дару забезпечує молитва, у якій просимо поради й уміння чинити згідно з Божою волею. Ми віддаляємося від нашої логіки, зраненої гріхом, і вчимося довіряти Богові.
Ісус чітко каже про Божу підтримку у складних ситуаціях, коли маємо довіритись Богові: «І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме» (Мт. 10, 19-20). Ми маємо приготувати місце, куди увійшов би Святий Дух, це місце – це молитва, ми повинні мати місце на довіру і приготувати себе на дію Бога.
Святе Письмо, зокрема Старий Завіт, каже про народження чудового порадника: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру» (Іс. 9, 5), маючи на увазі Ісуса Христа. І справді, Христос навчає давати собі раду у тих чи інших обставинах: дотримуватися Заповідей, аби успадкувати життя вічне, любити Бога та ближніх, чинити милосердя, прощати; навіть учням дає поради, як вони мають проповідувати і як чинити, коли їх не приймають, що робити, коли їх притягнуть до суду, чи як молитися. Ці поради дані людям на благо, щоб чинили правильно, згідно з Божою волею, та щоб були щасливими.
Інтерактивні вправи
– Інтерактивна вправа 1: «Ситуація-наслідок-вихід»
Необхідні матеріали: аркуші А4 для кожної групи.
1) Поділіть клас на 2-4 групи.
2) Роздайте кожній групі аркуші.
3) Дайте завдання:
– поділити аркуш на 3 колонки;
– поміркувати, обговорити й записати ситуації, в яких приходять спокуси, наприклад: списати домашнє завдання, взяти без дозволу чужу річ, сказати неправду. Ситуації записуємо в першу колонку (5-7 ситуацій).
4) Після цього команди обмінюються аркушами й записують наслідки ситуацій у другу колону та як вчинити правильно – у третю.
5) Представлення напрацювань, обговорення.
– Інтерактивна вправа 2: «Зміна обставин»
Необхідні матеріали: Святе Письмо, папір.
1) Поділіть клас на 2 групи.
2) Дайте завдання одній групі прочитати притчу про багача та Лазаря (Лк. 17, 19-31), іншій – притчу про таланти (Мт. 25, 14-30).
3) Обговоріть з учнями зміст цих двох притч, визначте разом негативних персонажів.
4) Дайте завдання групам опрацювати текст і записати інший варіант розвитку подій – в обставинах, коли негативні персонажі чинять правильно.
5) Зробити висновок та записати, яку пораду дає нам Господь через цю притчу.
ВИСНОВОК. Кожна людина робить помилки, грішить. Але змінивши обставини, тобто слухаючи Божий голос, шукаючи Божу волю, все можна виправити і можна бути обачним, аби знову не повторювати гріхів та помилок.
Вибір життєвого шляху [3]Піно Пелегріно. 300 оповідок для душі. – Львів: Свічадо, 2014, с. 17..
Одного разу старий монах сказав купцеві:
– Як риба помирає без води, так і ти помреш, якщо перебуватимеш у полоні світу. Риба має повернутися до води, а ти – до Духа!
Купець був вражений:
– Ти хочеш сказати, що я повинен все покинути і піти в монастир?
Старий монах відповів:
– Та ні, я хочу сказати, що тобі слід займатися своїми справами, але прислухаючись до власного серця.
Життя людини не залежить від того, що вона робить, а залежить від серця, яке вона має!
ВИСНОВОК. Хоч як поводимося, внутрішній голос підказує нам, який вибір правильний. Голос нашого сумління є голосом Бога, який вкладає в наше серце поняття, що є добро. Проте якщо людина живе в гріху, то з часом гріх стає нормою. Чути голос сумління, тобто голос Божий нам дає змогу постійна участь у святих таїнствах, де сам Господь вливає благодать у наше серце.
