«КАТЕХИТИЧНА СКАРБНИЧКА»

тематична підбірка матеріалів від Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ

Катехизація через добро і красу

У час випробувань і змін ми стаємо особливо чутливими на добро і красу. Це цінності, які нас ушляхетнюють і виривають із щоденної рутини.

Відкриваючи добро і красу Бога, світу, рідних і навіть чужих нам людей, ми починаємо розуміти їх справжнє значення.

У цій «Катехитичній скарбничці» будемо відкривати добро і красу через Слово і образ.

Розпочинаємо статтею Архиєпископа Джанфранко Равазі про естетичну якість Святого Письма.

Слово гарне: Біблія як «великий код» західної культури

Ця тема часто є об’єктом дослідження, але до неї рідко прислухалися в минулому і не доцінюють сьогодні. Автор говорить про Біблію як «великий код» культури, яка «століттями була безмежним лексичним набором, іконографічним, ідеологічним та літературним збірником, з якого безперервно черпали як на рівні освіченому, так і на народному».

Недарма Марк Шагал казав, що сто­рінки Біблії – це «кольорова абетка, у яку художники століттями вмочували свій пензель». Митці до сьогодні знаходять на сторінках священного тексту невичерпне джерело ідей втілити Слово і образ у постатях і картинах, які зберігають вимір добра і краси.

У наш час постправди, коли світ активно спокушає нас в першу чергу зображеннями, розуміння можливостей їх впливу важко переоцінити. У цьому контексті особливого значення набувають твори мистецтва на біблійну тематику, які самі по собі здатні бути катехизою для вірних. Бо їх головне призначення – свідчити про Царство Боже і уприсутнювати Бога звичайним людям. Недарма кажуть, що ікона – це місце, де наша віра зустрічається з мистецтвом. Те, в що ми віримо, з чимось прекрасним. Про справжність східної ікони, особу іконописця та суб’єктивні та об’єктивні причини її несприйняття читайте у розмові з мистецтвознавцем, керівником Іконописної школи УКУ «Радруж» Соломією Тимо:

Що ми чекаємо від ікони?

Іконопис – це особливе мистецтво нашого східного християнства. При мерехтливому світлі лампадки в церкві чи на домашньому покутті ікона здатна наповнити нас відчуттям неземного добра і краси. Вона майже завжди зберігає вимір таїнства, вікна, через яке ми здатні побачити і почути Бога.

ЇЇ «керигматичну» функцію (тобто, проголошення духовної новини) важко переоцінити. Напевне, тому св. Йоан Дамаскин повчає: «Якщо поганин прийде та скаже тобі: пока­жи мені свою віру, ти приведи його до церкви й покажи йому її оздоблення та поясни йому ряд святих ікон».

Час Великого Посту скеровує нашу увагу до складної ікони Страстей Христових, яка провадить вірних шляхом Великого Тижня – від В’їзду у Єрусалим/Квітної Неділі аж до Воскресіння/Великодня. Чи не найбільша збірка давніх ікон Страстей зберігається в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. Зануритися в події тих драматичних днів за допомогою цієї збірки пропонує Марія Цимбаліста.

Ікона Страстей і Воскресіння

Пережиття особливо хвилюючих, урочистих чи тривожних моментів в нашому житті легко передати викристалізованими впродовж століть текстами і мелодіями. Серед них – “Ісусова молитва”, яка є зручною неустанною відповіддю серед тиші чи активних справ – всюди і кожної миті.

The Jesus Prayer – Молитва Ісусова

 

Підготувала Юлія Козіброда