Фільм Ліліан Кавані “Франциск”
Німеччина-Італія, 1989
Не викликає сумніву шляхетний вплив культури не лише на вираз обличчя людини, але й на структуру її душі. Однак, незважаючи на це, не полишає відчуття, що культура та гуманізм – ці найвищі здобутки сучасної цивілізації – ускладнюють шлях людини до Бога. Колись було простіше: майже не було сумнівів, а спокуси залишалися вкрай примітивними і тому легкими для подолання. Така екзистенційна невпевненість останні два сторіччя породжувала небезпечну аритмію духовного життя людини.
Історія життя Франциска з Ассізі – найкоротша сполучна ланка між земним і неземним життям людини. Навіть після століть релігійних та атеїстичних конфліктів, різного роду реформацій, ця історія все ще залишається рідкісним дієвим аргументом на користь дороги з Богом. Можливо, саме тому Франциск для католицької церкви – «найсвятіший зі святих», бо приклад його життя продовжує змінювати людей, успішно «конкуруючи» з медіа, інтернетом, фінансовими біржами та глобалізацією.
Відомий італійський режисер Ліліан Кавані двічі приступала до екранізації життя Франциска. При цьому їй довелося конкурувати зі схожими за темою фільмами кількох великих кінорежисерів, також причарованими постаттю Франциска (Роберто Росселіні, Майкл Кертіц, Франко Дзеффіреллі). Хтозна, можливо через це, а, можливо, тому, що була жінкою і по-іншому відчувала драму життя святого, другий фільм їй удався найкраще з-посеред інших. Адже лише вона зрозуміла, що Франциска повинен зіграти саме Мікі Рурк – епатажний актор, який у той час був яскравим втіленням тілесної краси і земного життєлюбства. Такий собі гедоніст та хуліган у житті і талановитий, із загадковим поглядом, актор. Саме вона зрозуміла, що повернення до Бога такої людини відповідатиме духу історії життя святого та логіці християнської віри. Саме Кавані у своїй кіноверсії зобразила святого Франциска як живу, звичайну людину, яка знаходить свій шлях до Бога і йде ним до кінця.
Слід визнати, що такий ризикований акторський вибір виправдав себе цілком. Мікі Рурк зіграв свою, напевно, кращу роль у кіно. Зрештою, у цьому фільмі не актори головні (поруч з Рурком зіграла і талановита британська актриса Гелена Бонем Картер), а загальний пульс, який б’ється у ритмі християнської літургії. Все у фільмі – і люди, і пейзажі, і архітектура підпорядковані головному – наблизитись до правди життя святого. Окрім того, фільм тонко відобразив церковне та монаше життя католицького середньовіччя, і зокрема, складне і драматичне становлення ордену францисканців, тим самим небезпідставно претендуючи і на роль історичного кіно.
Фільм вийшов справді добрий. Йому аплодували на провідних кінофестивалях, над ним плакав папа Іван Павло ІІ.
Створений за високими естетичними стандартами, фільм Ліліан Кавані «Франциск» став справжньою класикою світового кіно, а також одним з кращих на християнську тему.
І до сьогодні фільм «Франциск» – це чудовий спосіб, через який ви можете випробувати на собі правду життєвої історії Франциска та переконатися у дієвій силі мови кіно. А ще нагадати собі та своїм ближнім, що ми, у всеозброєнні науки, техніки і масової культури, продовжуємо залишатися такими ж дітьми Божими, як і на тисячу років старший від нас життєлюб Франциск.
Олег Яськів,
директор Центру митрополита Андрея Шептицького УКУ,
кінознавець, засновник та редактор сайту «Простір кіно».
