о. Сергій Хитрий∗

Загальне представлення

нового Директоріуму про катехизацію

 

Ваші високопреосвященства!

Дорогі брати в священстві! Дорогі брати і сестри в Христі!

Маю честь представити Новий нормативний документ Церкви, який стосується катехизації. Італійською назва звучить Direttorio per la catechesi, українською Напрямні для катехизації. Документ був затверджений Святішим Отцем Франциском і проголошений 23 березня 2020 року.Його українське видання побачило світ у 2022 році.

Це вже третій Директоріум, який стосується катехизації. Тому, перед тим, як представити документ, слід зробити короткий історичний екскурс, щоб побачити, що передувало виданню цього документу.

Отже, виникнення катехитичних директоріумів напряму пов’язано з дуже важливою подією в житті Церкви, якою був ІІ Ватиканський Собор. Сам Собор не видав жодного документу, який безпосередньо стосується катехизації. Однак, слід сказати, що святий папа Павло VI називав соборові документи великим катехизмом наших часів (СТ 2). В одному з соборових документів, а саме в декреті про пастирське служіння єпископів Christus Dominus в п. 44 доручено укласти директоріум про катехитичне навчання. Перший директоріум з’явився в 1971, другий – в 1997 і третій в 2020 році.

Перший документ, присвячений катехизації, під латинською назвою Directorium Catechisticum Generale був затверджений папою Павлом VI 18 березня і проголошений 11 квітня1971 року. Видала його Конгрегація до справ духовенства. На жаль, він не був перекладений українською мовою. Документ складався з вступу, шести частин, в яких містилося 12 розділів, а також додатку, в якому містилися напрямні щодо приготування до Першої сповіді та Святого Причастя. Directorium Catechisticum Generale – це катехитичний синтез науки ІІ Ватиканського Собору.

Перша частина, яка називається «Актуальність проблеми», містить аналіз навчання конституції Gaudium et spes та декларації Dignitas humanae, які протидіяли мінімалізмові в проголошенні віри.

Друга частина – «Служіння слова», синтетично викладає навчання догматичної конституції Dei Verbum. У цьому розділі важливим фактом є показання взаємодії катехизації та євангелізації.

Третя частина – «Християнське послання», похиляється над самим предметом катехизи. Розглядає органічні взаємозв’язки між найважливішими правдами Об’явлення Божого. Загально висвітлює головні помилки сучасної епохи, які полягають на оминанні або підважуванні деяких правд віри (DCG 36).

Четверта частина  – «Елементи методології», показує розвиток катехитики як наукової дисципліни, великий внесок педагогіки і психології в катехитичну діяльність, а також наголошує на свободу у виборі методів катехизації для різних народів. У цій частині важливим є показання особи катехита: найшляхетніші людські та християнські прикмети катехита гарантують більшу плідність в катехизі, ніж вишукані методи.

П’ята частина, під титулом «Катехиза, додстосована до віку», вказує різні дороги та способи пристосування Спасенного послання до різних людських потреб. Вперше документ пробує зламати стереотип, щоб катехиза стосується лише дітей і молоді.

Шоста частина, під титулом «Душпастирська діяльність через служіння слова», присвячена організації катехитичної діяльності.

Directorium Catechisticum Generale став фундаментальним документом, який впровадив у катехитику і катехизацію навчання ІІ Ватиканського Собору. В ньому вперше був опублікований синтез богословських і пасторально-методологічних норм і принципів для катехитичного процесу. Фактично цей документ розпочав віднову катехитичної діяльності в усій Церкві, а також координував цю діяльність та став авторитативним пунктом віднесення і ній.

Другим нормативним документом процесу катехизації став документ під назвою Direttorio Generale per la Catechesi, виданий 15 серпня 1997 року також Конгрегацією до справ духовенства. Українською мовою документ був виданий двома роками пізніше, під назвою Загальний катехитичний довідник. Його появі передувало видання нових церковних документів, які безпосередньо впливали на розвиток катехитичного процесу, а саме: Обряди християнського втаємничення дорослих (1972); адгортація папи Павла VI Evangilii nuntiandi (1975); адгортація папи Йоана Павла ІІ Catechesi tradendae (1979); адгортація папи Йоана Павла ІІ Christifideles laici (1988). Останній документ був плодом синоду, на якому отці синоду наголосили Папі на потребі опрацювати універсальний катехизм для Католицької Церкви. В результаті, 11 жовтня 1992 року був виданий Катехизм Католицької Церкви. Відповідно, завдяки усім цим подіям і новим церковним документам, виникла потреба в оновленні катехитичного директоріуму.

Загальний катехитичний довідник складався зі вступу, введення, п’яти частин, які містили шістнадцять розділів, закінчення і тематичного покажчика. Структура нового документа була запозичена від першого з невеликою зміною у послідовності. І частина DCG стала введенням до ЗКД; ІІ частина DCG стала І частиною ЗКД; ІІІ частина DCG стала ІІ частиною ЗКД; IV частина DCG стала ІІІ частиною ЗКД; V частина DCG стала IV частиною ЗКД; VI частина DCG стала V частиною ЗКД. Додаток про першу Сповідь і Святе Причастя було усунено. Хоча обидва документи були натхненні навчанням ІІ Ватиканського Собору, Загальний катехитичний довідник був збагачений новими катехитичними горизонтами і новим підходом до катехитичного процесу. Збагачення документу біблійними текстами вказували на відхід від схоластично-доктринального стилю в сторону біблійно-пасторального.

Цей директорій підкреслював головну мету катехизи, яка виражалася в двох вимірах: сопричастя з Христом і дозріла віра. Також звертав увагу на джерело катехизи, яким є Слово Боже, що міститься в Традиції та Святому Письмі, а також на другорядні «джерела» катехитичного послання. Цілий розділ був присвячений інкультурації, що вказувало на її важливість в катехизі. Підкреслено роль в процесі катехизації єпископів, священників, батьків, монахів і монахинь та світських катехитів. Особливою новизною було поставлення дорослих на першому місці серед адресатів катехизи.

Найбільше осягнення ЗКД це його вірність навчанню ІІ Ватиканського Собору і гармонійне узгодження катехитичного процесу зі змістом Катехизму Католицької Церкви.

Третій катехитичний директоріум, під назвою Direttorio per la catechesi, був затверджений папою Франциском і виданий 23 березня 2020 року, в день літургійного спомину св. Турибія з Моґровехо. Презентація в Апостольській Столиці відбулася 25 червня 2020 року. На початку слід підкреслити, що змінився видавець документу. Ним стала Папська Рада сприяння Новій Євангелізації, якій в 2013 році папа Бенедикт XVI передав повноваження над катехизацією.

Документ Напрямні для катехизації замінює Загальний катехитичний довідник. Більше того, відновлюється і систематизується сама структура документа, оскільки він враховує нові важливі церковні події. Однією з них був синод, який відбувся в 2012 році, присвячений Новій Євангелізації. Плодом цього синоду стала адгортація папи Франциска Evangelii Gaudium. Також важливими були наукові конференції, присвячені катехизації, промовані Папською Радою сприяння Новій Євангелізації. Варто згадати одну з них, яка відбулася в травні 2015 року. Саме на другому пленарному засіданні Папської Ради було ухвалене рішення про потребу ревізії Загального катехитичного довідника. Було створено комісію з 12 експертів, до якої входили як духовні так і миряни, які походили з різних країн, також і з України. Перший текст нового документа був готовий у 2017 році і розісланий до понад 100 експертів з п’яти континентів. Консультувалися також різні Конференції єпископатів, університети та Міжнародна Рада до справ катехизації. Після врахувань поправок постала друга версія тексту. Але наспавді це була початкова фаза праці над документом. Фактично папою була затверджена 12 версія тексту документа, після 6 років праці над ним.

Новий документ Напрямні для катехизації складається з передмови, вступу, трьох частин (які містять дванадцять розділів), закінчення і тематичного покажчика.

Перша частина, яка називається «Катехизація в євангелізаційній місії Церкви», є богословською основою документа. Вона вказує на богословську форму динаміки проголошення, в якій стисло пов’язані між собою розпізнання Божої дії в серці кожної людини, першість Святого Духа і загальне відкриття на кожну особу. Частина показує нову євангелізацію як багатогранну і динамічну дійсність, яка у своєму розвитку поєднує різнорідні можливості: свідчення і проголошення, слово і таїнство, внутрішню переміну і суспільну. Великий наголос поставлений на керигмі. Пунктом виходу є показання, що кожен може через катехизу відкрити правду, що варто вірититоді катехиза перестає бути лише способом до зросту віри, але спричиняється до народження віри та відкриття її величі та правдивості. Тому проповідування вже не може бути лише першим етапом віри, який попереджує катехизу, але є конститутивним елементом кожної катехизи. Метою катехизи залишається жива зустріч з Христом через дозрілу віру. Завдання катехизи дежо змінилися. Якщо в попередньому Директоріумі їх було 6, то новий представляє 5 завдань:

  • Вести до пізнання віри
  • Втаємничувати у звершення таїнства
  • Формувати до життя в Христі
  • Навчати молитися
  • Впроваджувати в життя спільноти

Загальний катехитичний довідник давав ще одне завдання – виховання до місій. В новому директоріумі нема цього завдання, тому що документ наголошує, що кожна катехиза повинна бути місійною. Місія належить до природи катехизи.

Варто наголосити також на новизні, яка з’явилася в джерелах катехизи. До основних джерел катехизи (Слово Боже, Магістеріум, Літургія, свідчення святих і мучеників, богослов’я, хрстиянська культура) додане ще одне джерело – краса. Дорога євангелізації – це дорога краси (via pulchritudinis), як зазначає документ. Кожна краса може бути дорогою до Бога, але критерієм краси не може бути естетичність чи практичність. Критерієм автентичності є добро і правда.

Новизною цієї частини є інформація про катехита, яку зазвичай попередні документи висвітлювали в інших частинах. На особливу увагу заслуговує розділ присвячений формації катехитів. Катехит – це свідок віри, вчитель і містагог, який не лише впроваджує в таємницю Бога, але й, як вихователь,  товаришує довіреним йому Церквою катетехизованим в дорозі до Нього.

Друга частина – «Процес катехизації» – впроваджує в таємницю динаміки катехитичного процесу. На початку вона вказує Божу педагогіку в історії спасіння, як парадигму для педагогіки катехизи і Церкви. Також актуалізує в важливість та богословсько-катехитичний вимір Катехизму Католицької Церкви.

Новизна в цій частині спостерігається в розділі, присвяченому методології катехизи, особливо в пункті про мову. Окрім звичайної комунікації, документ звертає увагу на цифрові засоби комунікації в катехизі. Це на сьогодні новий спосіб комунікації, який сміливо можна назвати сучасним ареопагом. Автори розуміли, що катехиза сьогодні зустрічається з різнорідністю осіб, їхніх культур, історій, середовищ, а також з їх різним розумінням дійсності. Однак, зазначили, що катехиза має свою власну мову, яка виражає віру Церкви. Тут йдеться не стільки про лінгвістичне значення цього слова, скільки про увесь спектр комунікації. Церква впродовж своєї історії послуговувалася різними мовами: біблійною, символічно-літургійною, доктринальною та мовою вчинків. В той же час катехиза відкрита на мову культур народів, через які висвітлюється віра, і допомагає церковним спільнотам заходити нові мови, пристосовані до співрозмовників. Таким чином катехиза є місцем інкультурації.

Новим і, здається, дуже актуальним для сьогоднішньої ситуації в  суспільстві представлений порядок адресатів катехизи. DCG 1971 розпочинав порядок адресатів від дітей, ЗКД – від катехизи дорослих. Напрямні для катехизації ставлять на першому місці серед адресатів катехизи сім’ю. Документ зазначає, що майбутнє людини в великій мірі залежить від сім’ї, яка є основною складовою суспільства. Завдяки сім’ї Церква стає сім’єю сімей. Тут не йдеться про соціологічний аспект, а про пасторальний. Сім’я є натуральним катехитичним середовищем, де народжується віра. Не буду довго затримуватись на цій тезі, адже її розкриває наступна доповідь. Зазначу лише, що документ представляє сім’ю в досить розбудованій формі, а саме: катехиза в сім’ї, катехиза з сім’єю і катехиза сім’ї.

Більш детальніше документ представляє й інших адресатів катехизи. На особливу увагу заслуговує прийменник «з» у кожній категорії адресатів: катехизація з дітьми, катехизація з молоддю і т.д. Тут не йдеться про стилістику, але про пропозицію такої моделі катехизи, в які учасники з об’єктів катехизи стають активними суб’єктами на кожному етапі розвитку віри.

Не можна оминути увагою також адресатів, яких не було в минулих директоріумах: мігранти, емігранти. В сьогоднішній ситуації це дуже актуально, особливо для українців.

Третя частина носить назву «Катехизація в помісних Церквах». Вона представляє організацію катехитичного процесу в конкретних ситуаціях життя Церкви. Ця частина продовжує думку минулих директоріумів. Новизною цієї частини є рефлексія над цифровою культурою, якій ця частина присвячує досить багато уваги, також біоетичні питання, які сьогодні викликають великі дискусії. Документ не шукає нових технічних розв’язань в катехизі, лише наголошує на науковому прогресі і заохочує до розпізнання в цій галузі. Тут варто пригадати слова св. Папи Йоана Павла ІІ, який в адгортації Catechesi tradendae зазначив, що Церква повинна для проповідування Слова Божого використовувати сучасні здобутки наук і технологій (СТ 59). З однієї сторони катехит повинен пам’ятати про науковий вплив на ментальність сучасників, які бувають переконаними до деяких теорій. З другої сторони пригадує, що багато з тих теорій є поверховними. Кілька раз документ пригадує, що цифрова культура не обмежується наявністю технічних засобів, але постає як нова культура, яка змінює мову, ментальність і установлює нову ієрархію цінностей. Документ одночасно наголошує на небезпеках, які несе цифрова цивілізація. Вона є місцем самотності, маніпуляцій, експлуатації і навіть насилля. Вона несе різного роду узалежнення і втрату контакту з дійсністю. Тому новий Директоріум заохочує до проголошення Євангелія також в цифровому світі.

На закінчення третя частина представляє різні інституції, відповідальні за катехитичне служіння. Новизною, як вже зазначалося, є заміна інституції, відповідальної за процес катехизації. Папська Рада сприяння новій євангелізації замінила Конгрегацію у справах духовенства, щоб уся душпастирська діяльність Церкви, в яку входить також катехизація, була пронизана євагелізаційним духом.

Новий директоріум – це новий етап у віднові процесу катехизації.

∗ – доповідь під час Всецерковної конференції “Катехиза і домашня Церква” , 7-9 липня 2023 р.