«Чи бачите ту могутню силу, яка міститься у тій книжечці – катехизмі? В ній Божа сила й Боже світло, що дає людині вічне життя і спасення. Хто не знає катехизму, майже не може бути добрим християнином. Знання катехизму – це основа християнського життя…»

 (Митрополит Андрей Шептицький)

На все свій час і пора на всяку річ і на всякий вчинок … Кожна добра справа має свою історію, яка часто починається від відчуття потреб, формулювання думки, дискусій, вивчення конкретного питання, благословення Церкви. Ось так і з історією написання катехизму УГКЦ «Христос ‑ наша Пасха». Хочу коротко розказати про написання катехизму, яке засвідчує участь всієї Церкви у цій праці та розуміння його важливості для українського народу.

Щорічні постанови Синоду Єпископів підтверджують увагу Церкви та її бажання дати народові катехизм, в якому українська душа, де б вона не була, зміцнювала б свою приналежність до Свято-Володимирівського Хрещення та відчувала себе приналежною до цієї великої спільноти дочок і синів УГКЦ. Написання і видання катехизму є даром Божим та плодом спільної праці Церкви для Церкви.

Важливі події, які передували початку праці над створенням концепції та написання катехизму, відбулися у 1996 році:

– перша всецерковна катехитична конференція (3-5 жовтня);

– перший Патріарший Собор УГКЦ на тему «Євангелізація».

Перед першим Патріаршим Собором УГКЦ владика Петро Стасюк (який тоді був відповідальний за катехизацію у нашій Церкві від Синоду Єпископів) вперше організував всецерковну катехитичну конференцію УГКЦ, в якій взяли участь представники майже усіх єпархій та монарших спільнот нашої Церкви. Саме ця незабутня зустріч, яка відбулася у смт. Рудно 3-5 жовтня 1996 р., стала добрим ґрунтом для праці катехитичної секції на Соборі та для організації катехитичного служіння УГКЦ на всецерковному рівні в цілому.

Під час Собору УГКЦ на тему «Євангелізація» (до речі, це був перший Собор після виходу з підпілля нашої Церкви в Україні) найчисельнішою та найактивнішою була катехитична секція. Її головою були о. Мирон Бендик і с. Луїза Цюпа, СНДМ. У програмній доповіді цієї секції справа написання катехизму звучала так:

«Ми уважаємо, що українське суспільство впритул підійшло до потреби створення власного Катехизму для дорослих, який допоміг би багатьом людям у їх духовних пошуках»[1].

Також часто від делегатів Собору звучала пропозиція про потребу написання катехизму для дорослих та різних вікових, професійних чи спеціальних груп[2].

Для здійснення цих планів і потреб необхідною справою було надання чи окреслення Церквою напрямку катехизації, який би представляв особливість східного богослов’я. Першочерговою потребою було видання Катехитичного Правильника УГКЦ, написання катехитичних програм та їх методичного забезпечення. Про організацію катехитичної структури на всецерковному рівні та про потребу катехизму свідчить пропозиція, подана делегатами Собору із катехитичної секції Синодові Єпископів[3], яка звучала так:

«Просити Синод благословити створення групи богословів для підготовки та випуску у світ Катехизму УГКЦ, який послужить спільною базою для розробки програм релігійного навчання кожною національною катехитичною комісією…»[4].

Після цього Собору подальші рішення Синодів Єпископів часто стосувалися організації катехитичного служіння в УГКЦ. Першочерговим завданням було визначено створення Патріаршої катехитичної комісії, яка розпочала свою діяльність у лютому 1997р.[5], та опрацювання концепції Катехитичного Правильника. Справа написання катехизму, відповідно, була дещо відтермінована.

Видання Катехитичного Правильника УГКЦ стало результатом першої активної співпраці всієї Церкви.[6] Праця над ним тривала три роки. На сьогоднішній день книга опублікована чотирма мовами: українською, англійською, іспанською та португальською.

Далі перед Патріаршою катехитичною комісією постало дуже важливе питання представлення науки Церкви у питаннях моралі з точки зору східного богослов’я. О. д-ру Святославу Шевчуку було доручено підготувати концепцію підручника з моральної катехизи. Його концепція була ухвалена у 2001 р. на засіданні Патріаршої катехитичної комісії, а у 2004 році – було завершено написання моральної катехизи «Життя у Христі»[7] (яка згодом стане основою третьої частини катехизму)

Видання Катехитичного Правильника УГКЦ, катехитичних програм та підручників, розроблення положень про катехитичні комісії, організація вишколу катехитів, написання моральної катехизи «Життя у Христі» – це головні етапи праці, які передували написанню катехизму, потреба якого була відчутною для кожного відповідального за катехитичні справи.

Постанови Синоду Єпископів майже кожного року торкалися теми катехизації у різних вимірах цього служіння. Ось деякі витяги з цих постанов, які безпосередньо стосуються катехизму:

2001 р. – «Синод Єпископів вітає ініціативу видання Катехизму УГКЦ як крок у напрямку до утвердження власної ідентичності та благословляє створення на базі Львівської Богословської Академії комітету фахівців-богословів для представлення Синодові Єпископів усього спектру проблематики з цього питання для прийняття подальшого рішення»[8].

Робоча група була створена декретом владики Петра Стасюка. Почалася праця над концепцією катехизму УГКЦ. Було призначено координаторів трьох частин катехизму, а о. д-р Мирон Бендик був іменований головою Комітету для написання катехизму[9]. Комітет був створений і працював у рамках Патріаршої катехитичної комісії. Для кожної частини були призначені координатори, які спільно з Катехитичною комісією мали організувати працю  над даною частиною: І частина Віра Церкви ‑ о. д-р Мирон Бендик, ІІ частина Молитва Церква – д-р Михайло Петрович та ІІІ частина Життя у Христі ‑ о д-р Святослав Шевчук. Членами комітету з написання катехизму призначено богословів: о Тараса Барщевського, о. Івана Гаваньо, о. Тараса Коберинко, о. Матея Гавриліва, ЧСВВ та с. Луїзу Цюпу, СНДМ. Також часто відбувалися консультації з іншими спеціалістами.

Впродовж наступних трьох років робоча група працювала над створенням концепції катехизму. Кожного року на Синоді Єпископів комітет інформував Владик про стан виконання цього нелегкого завдання. В ході праці надходили різні пропозиції, які опрацьовували координатори окремих частин катехизму, а відтак – представляли на робочих засіданнях.

12 жовтня 2003 р. у Римі відбулося засідання Патріаршої катехитичної комісії, на якому було розглянуто матеріали моральної катехизи, напрацьовані о. д-ром Святославом Шевчуком та обговорено концепцію катехизму «Христос – наша Пасха». Ця зустріч внесла корективи у саму концепцію катехизму. Праця тривала далі. Синод Єпископів ухвалив концепцію Катехизму[10].

Справа написання катехизму вимагала від комітету багато зусиль і старань. Враховувалися думки представників різних куточків світу. Про кожен крок інформували цілу Церкву: спочатку – через Синод Єпископів, а відтак – на більш практичному рівні відбувалася співпраця із катехитичними структурами кожної єпархії. Про це свідчать постанови Синоду Єпископів 2005р.:[11]

4. Головам єпархіальних катехитичних комісій провести зустрічі духовенства й катехитів для ознайомлення зі справою написання Катехизму УГКЦ та напрямів катехитичного служіння нашої Церкви.
5. Доручити Патріаршій катехитичній комісії:

а) у червні 2006 року провести триденну конференцію для представлення і обговорення напрацьованого матеріалу з написання Катехизму УГКЦ;

б) для оживлення катехитичного служіння та ознайомлення з Катехизмом УГКЦ провести у 2007 році, перед Патріаршим Собором, присвяченим молоді, трьохденну катехитичну конференцію, на яку запросити голів єпархіальних катехитичних комісій УГКЦ з України і поселень.

 З метою опрацювання та інформування осіб, відповідальних за катехитичне служіння, було проведено 3 всецерковні конференції. Ці зустрічі зажди були виявом спільної турботи про навчання і виховання у вірі, спільної молитви та пошуку шляхів можливості краще послужити Церкві у площині катехизації.

Синод Єпископів 13-20 вересня 2006 року Божого заслухав звіт про роботу над Катехизмом та доручив визначив наступні кроки в цьому питанні: [12]

7. Взяти до уваги звіт про підготовку Катехизму УГКЦ та благословити дальшу роботу над цим виданням.
8. В усіх єпархіях і екзархатах створити робочі групи з богословів, катехитів, філологів та інших фахівців на чолі з правлячим єпископом для аналізу робочого тексту Катехизму УГКЦ „Христос – наша Пасха” і до 31 березня 2007 року подати свої письмові зауваження та пропозиції секретаріатові на таку електронну адресу: katehyzm@ucu.edu.ua.
9. Перенести на 2008 рік заплановане на 2007 рік проведення катехитичної конференції, приурочивши її до випуску Катехизму УГКЦ, щоб підкреслити його важливість.

До кожної єпархії був надісланий текст катехизму і доволі багато часу було відведено для ознайомлення. Свої результати надіслали багато єпархій, хоч не так активно, як собі цього бажали і очікували члени робочої групи. Часто важко було відреагувати на прохання чи пропозиції,  якщо вони були між собою протилежними.

У 2007 р. Синод Єпископів доручив створення фонду «Катехизму УГКЦ»[13] та визначив остаточний термін подання зауважень до тексту:

Г. Доручити Патріаршій катехитичній комісії УГКЦ створити Катехитичний фонд під опікою Патріаршого Економа для забезпечення видання та перекладу Катехизму УГКЦ на інші мови, організацію конференцій для його популяризації тощо.

Ґ. Доручити єпархіям та екзархатам до 1 березня 2008 року Божого подати всі свої зауваження щодо Катехизму УГКЦ до Патріаршої Катехитичної комісії УГКЦ у Львові.

 У 2008 році статут Фонду катехизму був опрацьований Патріаршою катехитичною комісією та представлений та затверджений на Синоді у 2008 р.

2009 рік став визначальним для катехизму УГКЦ. Синод прийняв поданий комітетом порядок про завершення праці над катехизмом та затвердив його своєю постановою:

Б. Затвердити порядок завершення роботи над катехизмом УГКЦ та його виданням, поданий робочою групою.

Синод створив Синодальну комісію у складі семи Єпископів для перевірки катехизму[14] та подання зауважень і висновків. Єпископи подали свої зауваження, які були враховані Комітетом з написання катехизму. Зауваження знову були подані на черговий Синод.

У 2010 році Синод визначає ще один крок до прийняття тексту катехизму та передає його богословському відділу для остаточної перевірки[15], тому що текст катехизму має бути виданий від Синоду. Всі постанови, які стосуються видання катехизму, сформульовані наступним чином:

11. Для доопрацювання катехизму УГКЦ і його видання:

А. доручити Богословському відділові Патріаршої курії прорецензувати його текст та подати свій висновок Главі УГКЦ щодо можливості його публікації;

Б. видавати його від імені Синоду Єпископів як офіційне видання УГКЦ;

В. доручити Патріаршій катехитичній комісії УГКЦ у співпраці з Робочою групою з написання Катехизму розробити та здійснити програму його презентації та популяризації;

Г. задіяти Фонд катехизму УГКЦ згідно з його статутом та відповідно до постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2008 року Божого, продовжуючи термін його дії на наступних 5 років, для здійснення перекладів та друку Катехизму, а також реалізації програми його презентації та популяризації.

Праця тривала понад пів року, після чого зауваження Богословського відділу знову повернулися до робочої групи, яка з великою відповідальністю ставилася до кожного з них. Буде дуже цікавим і цінним для історії написання катехизму УГКЦ побачити імена богословів-експертів, які були включенні до праці над катехизмом у різних його етапах, і довідатись про зміст зауважень, часто дуже протилежних між собою. Цих осіб було дуже багато. Їх імена знає Бог. І їх праця – це все історія і важливий етап становлення нашої ідентичності.

Звичайно, тут описано далеко не всю історію написання катехизму. Подано лише декілька моментів, які допоможуть читачеві зрозуміти, що це служіння тривало в часі і до цієї справи було долучено багато людей.

Подяка Господу Богу за благодать Святого Духа, поміч і натхнення!

Синодові Єпископів – за постійну турботу та супровід на довгому шляху написання і редагування катехизму!

Усім тим, хто в різний час і спосіб долучався до цього служіння, за цінні зауваги та пропозиції, за вияв єдності всієї нашої Церкві довкруги Божої науки!

Очевидно, велике спасибі владиці Петру Стасюку, голові Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, координаторам кожної частини катехизму, богословам, які були у складі робочої групи з написання і редагування катехизму! Увесь період нашої спільної справи разом був часом Божої благодаті, щирим бажанням послужити Церкві у навчанні і вихованні у вірі, в дусі нашої східної традиції, у вірності Богу і вірності людській особі, створеній на Образ і подобу Божу, яка покликана до обожествлення і переображення світу.

Хочу завершити словами нашого великого і святого митрополита Андрея Шептицького, який так багато трудився для катехитичної справи:

«Священик, котрий би і ревно в церкві працював, старався про прикрашення церкви, про відправу, про економічне піднесення народу, а занедбував катехизацію і школу, наразився би на то, що через короткий час по нім з його праці нічого не залишиться. Навіть матеріальний добробут, який давав, спричиниться до зіпсуття людей, бо в праці його бракувало фундаменту. Хата, яку будують, хоча йому і вірним видавалася палатою, була збудована на піску, тому не устояла в хвилі бурі. Бо… знання правд віри, знання катехизму є фундаментом, на котрім стоїть і християнське життя одиниці, і організація родини і організація громадської громади. Там, де того фундаменту немає або він слабкий, ціла будова не може мати тривалости»[16].

Хай Пресвята Богородиця ‑ Книга Слова Життя, «живий катехизм», завжди вказує своєю материнською рукою на Ісуса Спасителя, провадить нас дорогою до Нього і своїм могутнім Покровом покриває всіх тих, хто навчає правди святої віри і в них виховує дітей і молодь для Бога, Церкви і українського народу.

с. д-р Луїза Цюпа, СНДМ

[1] М. Бендик. Програмна доповідь // Документи Патріаршого Собору УГКЦ (перша сесія, жовтень 1996). Львів, Свічадо 1998, с. 283.

[2] Л. Цюпа. Евангелізація і Катехизація // Документи Патріаршого Собору УГКЦ (перша сесія, жовтень 1996). Львів, Свічадо 1998, с. 285- 286.

[3]. Патріарша Катехитична Комісія, Катехитичне Служіння (збірник постанов Синоду щодо катехизації) // Постанови Синоду Єпископів (Львів, 14-21 жовтня 1996), с. 3-4.

[4] Пропозиції катехитичної комісії, Здійснення катехизації // Документи Патріаршого Собору УГКЦ (перша сесія, жовтень 1996). Львів, Свічадо 1998, ч. 2, с. 291.

[5] Блаженніший Любомир, Декрет про створення Патріаршої Катехитичної комісії, Р97/153. та про призначення с. Луїзи Цюпи,СНДМ головою Патріаршої катехитичною комісії, Р97/154.

[6] Постанова Синоду Єпископів ( 1999) ч. 12 // Благовісник № 1, с. 88.

[7] Вл. Стасюк Петро. Передмова. Життя у Христі. Моральна Катехиза. Патріарша Катична Комісія, 2004, с. 9-11.

[8] Постанова Синоду (15 липня 2001) // Благовісник № 1, ч 4, Львів 2001, с. 101.

[9] Владика Петро Стасюк. Лист Вих. № 02 / 127). Архів ПКК.

[10] Луїза Цюпа,СНДМ. Звіт до Синоду Єпископів (вих № 03∕022). Архів ПКК.

[11] Постанови Синоду (25-31 серпня 2005) // Благовісник № 1 с. 93.

[12] Постанови Синоду (13 до 20 вересня 2006) // Благовісник № 6 с.101.

[13] Постанови Синоду (02 до 09 вересня 2008) // Благовісник № 6 с.101.

[14] Постанови Синоду, ч. 5 А.Б // Благовісник № 9, с. 54.55.

[15] Постанови Синоду, ч. 5 А.Б // Благовісник № 9, с. 54.55.

[16] Митрополит Андрей. Послання пастирське про катехизацію (11 лютого 1905) // Пастирські послання (1899-1914) т. 1. Львів, Артос 2007, с. 565.