Сьогодні, 15 жовтня – Всесвітній день дітей, які відійшли від нас під час вагітності чи після народження. Цей день у світі відзначається чисельними місцевими заходами. Їх метою є збільшення суспільної обізнаності про перинатальні втрати, а також створення мережі спільнот батьків, громадян і медичних працівників, об’єднаних даною тематикою. 
Коли під час вагітності мама отримує діагноз про значну патологію або вади розвитку своєї ще ненародженої дитинки, перед нею відкривається прірва, створена самотністю, страхом і рішенням перервати вагітність. Однак існує можливість по-іншому пережити цей нелегкий час – наважитися супроводити і підтримувати дитину до природнього завершення її життя.
Сьогодні в Україні свою руку підтримки таким батькам простягає організація «Перинатальний хоспіс – Слід Життя». Це перша пропозиція перинатальної паліативної опіки та допомоги в Україні, яка допомагає батькам і їх дітям з летальними вадами отримати висококваліфікаційну і міждисциплінарну допомогу.
Перинатальна паліативна опіка не завершується смертю дитини. Організація пропонує подальшу духовну та психологічну підтримку для сімей, які пережили втрату, по усій території України.
«Ми підтримуємо сім’ї, які отримали сумний діагноз своєї дитини. У випадках, коли «немає нічого, що можна було б зробити», щось зробити можна завжди. Любити. Аж до кінця. – говорить с. Юстина Голубець (СНДМ), засновник та голова організації «Слід життя» – І віра у наших серцях підказує нам, що важлива не кількість днів у житті, а кількість життя і любові у цих днях. Тому ми намагаємося допомогти батькам якнайповніше провести час короткого й безцінного життя своєї дитини в любові, а також підтримати подружжя в момент зустрічі, знайомства і часто водночас прощання зі своїм немовлятком.
Безумовно, що втрата це болючий і важкий досвід. Коли втрата і горе, яке її супроводжує, були пережиті в самотності без відповідної підтримки близького оточення, а також медичних працівників, збільшується ризик поглиблення болю, а іноді може мати непоправні наслідки для здоров’я як фізичного, так і психічного.
Тому сьогодні, 15 жовтня, ми проводимо заходи, які є започатковані і координовані на світовому рівні в межах місяця обізнаності про втрату дитини під час вагітності та в короткому часі після народження (Pregnancy and Infant Loss Awareness Month). Варто зазначити, що цього року вперше офіційно вшановуємо цей день в УГКЦ – розповідає далі с. Юстина.
15 жовтня – не болючий момент, а важлива нагода, щоб дивитися вище понад біль втрати, дивитися з надією у майбутнє. Сьогодні запрошуємо згадати дітей та відзначити їхні короткі життя, проголосити їхні імена і поділитися їхніми історіями. Історіями, які зазвичай ніхто не хоче чути, імена, які часто забуваються в мовчанні. Це не є зустріч сліз і розчарування, навіть більше ‒ це зустріч емоцій і спогадів, які стоять посередині: між тим важким, що минуло, і майбутнім, яке можна будувати».
Підготувала Юлія Козіброда
