Вступне словоНапрямні для читанняМолитвиПлан читанняКоментар до книги

З радістю представляємо Вам наступну частину нашої серії “Молитовне читання Святого Письма”, а саме “Молитовне читання Діянь апостолів”.

“Діяння апостолів” підхоплює сюжетну лінію там, де спинилися автори Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана, запрошуючи нас до ранньої Християнської Церкви. Вони написані, ймовірно, святим євангелистом Лукою і починаються там, де закінчується Євангеліє від Луки – вознесінням Христа на небо. Учні та ті, хто з ними, стають очевидцями зішестя Святого Духа на п’ятдесятий день, що розуміємо як народження Церкви. Від тоді християнство поширюється по всьому світу, супроводжуване Святим Духом, аж до нашого часу.

Подібно до святого Павла, який відіграє провідну роль у «Діяннях», ми також покликані бути місіонерами, поширюючи Добру новину Євангелія у сім’ї, у колі друзів, а відтак – поміж незнайомих.

Візьміть на себе виклик молитовного читання Діянь Апостолів, дозволяючи Святому Духу знову увійти у ваше життя!

Хай Господь рясно благословить!

Владика Давид Мотюк,

голова Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ

Вступ до молитовного читання книги Діянь апостолів

Книга Діянь апостолів у спадщині Нового Завіту органічно пов’язана із Євангелієм від Луки. Власне, вступ до книги Діянь називає це Євангеліє «першим словом… про те, що Ісус почав чинити та навчати…» (Ді 1,1). Зауважмо важливу деталь: «перше слово», себто Євангеліє, містить саме те, що «Ісус почав чинити і навчати». Детальніше аналізуючи, побачимо, що у поширених українських перекладах часто губиться семантика грецького оригіналу, оскільки дієслово «починати» у них замінено на часовий вираз: «від початку» (див. о. Іван Хоменко, митр. Іларіон Огієнко). Такий відхід від автентики терміна у вступі (Ді 1,1) великою мірою ускладнює розуміння цілісності обох книг – Євангелія св. Луки і Діянь апостолів.

Якщо ж звернемося до буквального значення вступу, побачимо, що друга книга описує розвиток і звершення діла Христа у його Церкві через апостолів і учнів. Саме вони є тими, хто, наслідуючи Христа і маючи від нього повноту влади, поширює Христове Євангеліє. Тож шлях  формації апостолів при стопах Господа Ісуса, утвердження їх у вірі після воскресіння, надання їм повноважень і харизм, творення окремої групи тих, хто вірить в Христа, є тією тяглістю, що об’єднує Євангеліє св. Луки і книгу Діянь.

Центральну частину Євангелія від Луки 9,51-19,28 становить розповідь про подорож Христа до Єрусалима, під час якої розкривається суть його божественної Особи та його навчання. Початок цієї частини автор формулює так: «А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму» (Лк 9,51).  Так він одразу вказує на перспективу вознесіння Ісуса, який сповнивнить діло спасіння у Єрусалимі і буде забраний на небо, але перед тим Він та дасть початок і вкаже шлях для продовження цього діла спасіння у Церкві. Саме від прощальних настанов Ісуса апостолам та події вознесіння (пор. Ді 1,2) розпочинає Лука книгу Діянь – свою розповідь про звершення Христового діла спасіння в нових умовах первісної спільноти.

Властиво, важливим аспектом богослов’я апостольської Церкви, закцентованим у Діяннях, було прагнення поєднатися із  Христом, що вознісся на небо. Саме з пильного вдивляння у небо за Господом, що вознісся, розпочинається книга Діянь. Відтак вершиною першої проповіді ап. Петра під час П’ятидесятниці стали аргументи про вознесіння Ісуса, як доказ його божественного післанництва та осягнення діла спасіння (пор. Ді 2,33-36). Згодом апостол Петро у першій проповіді біля Єрусалимського храму закликає до покаяння і отримання прощення гріхів та підсумовує: «…щоб так прийшли від Господа часи відпочинку, і він прислав призначеного вам Христа Ісуса. Треба було, щоб його прийняло небо аж до часу відновлення усього, про що Бог споконвіку говорив устами своїх святих пророків» (Ді 3,20-21).

Для усієї структури книги Діянь прощальні слова Христа: «…будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді 1,8) є дуже важливим виразом, адже вся динаміка життя і проповіді апостолів відбуватиметься за цією схемою – поширення віри в Христа у столиці юдаїзму, відтак у провінції Юдея, на території етнічної області Самарія (Ді 8,1-25), і врешті виллється у проповідь поза межами Палестини (Ді 13-14; 16-21,14) аж до столиці імперії – Рима (Ді 27-28).

Як і в центральній частині Євангелія від Луки 9,51-19,28, широка географічна перспектива Діянь базується на мотиві «дорога, шлях». Однак це поняття стосується не лише численних маршрутів апостолів, особливо Петра, трьох євангелізаційних подорожей ап. Павла (Дії 13-14; 15,40-18,22; 18,23-21,17), його соратників Варнави, Сили чи диякона Пилипа. Послідовники Христа настільки вирізнилися своєю вірою в Христа та способом життя у своїй громаді, що термін «дорога» став їх власною назвою. Зокрема, фарисей Савло, отримавши листи від первосвященика до синагогальних спільнот у Дамаску, намірявся: «… коли знайде яких-небудь чоловіків та жінок, цієї дороги бувши, привести їх зв’язаними в Єрусалим» (Ді 9,2). І знову, мабуть через стилістичну незвичність, українські переклади переважно замінюють автентичний термін «дорога» іншими виразами, пор.: о. Іван Хоменко «…що тримаються цього визнання…»; о. Рафаїл Турконяк: «… кого знайдете з того напряму вчення…».

Свідчення віри у Христа словом і життям було пов’язане для апостольської Церкви із різними викликами: погрозами, несприйняттям оточення, застосуванням фізичної сили і переслідуванням… Справжнім апостольським принципом на дорозі свідчення можна назвати витривалість, поєднану із чітким усвідомленням того, що доведеться прийняти мучеництво за Христа (пор. Ді 20,22-26). Так апостоли і учні повторили шлях самого Христа до Єрусалима, що відбувся під виразним усвідомлення майбутніх страстей. Однак благовісники, скріплені вірою та дарами Духа Святого, всі пережиття сприймали як шлях до воскреслого і прославленого Христа. Навіть на завершення тривалої першої євангелізаційної подорожі (Ді 13-14), після всіх труднощів та отриманих побоїв апостоли Павло і Варнава залишалися бадьорі, «підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже» (Ді 14,22).

Просимо Всевишнього про щедру ласку для нашого зростання у пізнанні його святого Слова та про скріплення на нашій дорозі до неба.

о. д-р Петро Терлецький

 

Чому варто перечитувати і слухати, молитися і ділитися текстами Діянь апостолів? 

Добре іти разом слідами перших звіщателів доброї новини.

Це нагода для взаємного пізнання, ділення і збагачення.

А водночас потрібно занурюватися в моменти тиші (пустелі), щоби Слово Боже знаходило відгук в серці кожного/кожної з нас.

Навіщо перечитувати Діяння?

Часто ми маємо фрагментарні та епізодичні знання (небагато уривків міститься у літургійних текстах) про цю книгу (що безперечно не така відома, як Євангелія), нам бракує розуміння особливостей цього тексту, що є продовженням Євангелія від Луки.

Це скромна нагода отримати біблійну формацію, щоби не змушувати священний текст казати те, чого він не каже![1]

Натомість послідовне читання тексту, проливає нове світло на знайомі епізоди, розкриває значення менш важливих (чи навіть невідомих) уривків і допомагає краще вникнути в загальну суть самого послання.

Щодо вживання грецьких термінів у багатьох цитатах (з грецького тексту Нестле-Аланда[2]), то вони транслітеруються з позначенням лише тонічного наголосу для їхньої правильної вимови. Позначення гр. означає, що термін (вираз) взято так, як він вжитий у тексті; натомість позначення від гр. означає, що іменник/прикметник подано у називному відмінку однини чоловічого роду, а дієслово у 1– й особі однини дійсного способу теперішнього часу[3].

Отож, грецькі слова, яких наведено чимало, подані для того, щоб показати увесь спектр можливих значень і допомогти точніше зрозуміти сам текст.

Чому Діяння апостолів?

Діяння є невичерпним джерелом знань про життя первісної Церкви. Вони показують нам труднощі і радощі першого звіщання віри. Розуміти Боже слово як подію і тлумачити події як слово Боже — ось до якого відкриття хоче нас привести Лука.

Як?

Читати як єдине ціле, уривок за уривком.
Уважно поставитися до приміток (= «Засоби для розуміння») і різних цитат, які до них відсилають.
Роздумувати, розважати (= «Напрямки для роздумів»).
Заглиблюватися в тишу, щоб прийняти Слово Боже і молитися ним сьогодні й зараз (= «Поради для молитви»).
Ділитися і молитися разом.
Можна також використовувати для вечірнього читання, уривок за уривком;
а в деякі місяці Діяння варто було б читати, смакувати і використовувати у молитві.

Адресати — Автор — Дата написання

Читання Діянь апостолів внаслідок настійливої критики і наполягань нових християнських спільнот перестало бути знайомством з визначними персонажами чи переглядом родинного альбому у вільний час. Воно стає особливою нагодою відкрити динаміку віри і прищеплення християнської надії в історії, дієвим стимулом знаходити нові способи ширення євангельської звістки і творити нове обличчя Церкви, відкритої для людей кожного часу і культури.

Мова і стиль Діянь відкривають перед читачем культурні установки й уподобання автора, його відкритість на різні духовні середовища: цей твір безпосередньо звертається до освічених християн, які вже знають значення деяких спеціалізованих термінів і виразів, що стосуються їхнього релігійного досвіду; він говорить до читачів, ознайомлених з біблійними текстами, перекладеними грецькою мовою, але не виключає ширшої аудиторії не «втаємничених» людей, які з симпатією чи захопленням дивляться на новий релігійний рух (RF, сс. 21.23).

Адресати. Діяння насамперед і безпосередньо звертаються до читачів-християн, які походять з поганського світу (пор. Ді 2,39: «Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог»). Задіяний понятійний апарат (який вдається до спеціалізованих християнських термінів чи формул віри) і обговорювані проблеми виключають аудиторію, що не має дотичності до християнського руху. З великою ймовірністю можна припустити, що автор є уважним і чутливим до культурних і релігійних вимог того поганського середовища, яке із симпатією ставиться до нового досвіду і до якого тепер скерована християнська місія. Світ же юдеїв не належить до сфери безпосередніх і першорядних інтересів Луки. Безперечно, його християнські читачі ще змушені стикатися із численними наверненими вихідцями з юдаїзму, які вносять сумніви і чинять опір християнській практиці і місії, на яку надихає постать і діяльність Павла. Але методологія, якої дотримується Лука щодо цього крила юдеохристиян, є не так полемічною і нав’язливо апологетичною, як позитивною і конструктивною: історія початків і розвитку християнства у світі відтворена через її важливі етапи і переломні моменти, а головні дійові особи допомагають розкрити провідні напрямки Божого задуму спасіння, розсіюючи сумніви і підозри сповнених ностальгії і страху християн та погано поінформованих поган (RF, с. 36).

Діяння апостолів нам було передано в двох редакціях: східний текст, який ще називають «єгипетським» або «александрійським» (папірус Chester Beatty, папірус Bodmer XVII, Синайський кодекс, Ватиканський кодекс, Александрійський кодекс…), представлений тут в перекладі CEI; і західний текст, який ще називають «сирійським» або «антіохійським» (кодекс Beza; рукописи Vetus latina, папірус Michigan…), який є довшим (майже на 10%) та, ймовірно, пізнішим за перший, його було створено з наміром покращити редакцію східного тексту, роз’яснити його, послабити напружені моменти і наголосити на його універсалізмі з певним антиюдейським скеруванням.

Численні згадки про Діяння та їхнього автора містяться в авторів перших століть. Зокрема, Юстин, який пише свої Апології близько 150 р. по Р.Хр., знає Діяння; Канон Мураторі (бл. 175 р. по Р.Хр.) згадує цей твір під назвою Acta omnium apostolorum і приписує його авторство Луці; так званий Пролог проти Маркіона (160/180 р. по Р.Хр.) подає деякі відомості про Луку та його працю і стверджує, що «згодом він написав Діяння апостолів». Євсевій Кесарійський у Церковній історії (V, 2,5) посилається на мучеництво Стефана, цитуючи Ді 7,58– 60. Також Іриней (кінець ІІ століття) у своїй праці Проти єресей (ІІІ, 1,1; 10,1; 14,1…) багато разів використовує Діяння. Підтвердження біографії Луки знаходимо також в Тертуліана, Орігена, Климента Александрійського, Єроніма…

Врешті-решт, за браком обґрунтованих альтернативних версій, можна з певністю сказати: автором Діянь є християнин на ім’я Лука, з другого чи третього покоління християн; він походив з Антіохії, що в Сирії, був учнем і певний час супутником Павла (Флм 24; 2 Тм 4,11), ймовірно, лікарем (Кол 4,14). Давня традиція каже, що він був ще й художником. Лука — людина освічена, знає класичну та елліністичну літературу; знайомий з грецькою Біблією в перекладі Сімдесятьох[4]. Він володіє вишуканим стилем класичної грецької мови, але застосовує переважно народну грецьку мову койне (типову для середовища синагог діаспори, якою розмовляли і в грекомовних християнських спільнотах).

Данте називає його «scriba mansuetudinis Christi» — письменник милосердя Христового (Про монархію, XVI,1). І справді, Євангеліє від Луки — це Євангеліє милосердя: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6,36). Це наскрізна тема цілого його твору, що складається з двох книг, з яких оця (друга), Діяння апостолів (історія первісної Церкви), є продовженням першої. Відповідно, те, що робили і казали апостоли, стає критерієм інтерпретації Євангелія, яке розповідає «про все, що Ісус робив та що навчав від початку» (Ді 1,1).

Дата написання. Датування пов’язане з проблемою авторства. Якщо прийняти традиційне твердження, що Діяння написав автор третього Євангелія, то датувати твір можна 80-тими роками по Р.Хр., тобто невдовзі після написання Євангелія. Деякі автори пропонують більш раннє датування (60– 63 рр.) через різко обірване закінчення Діянь, де нічого не мовиться про те, чим завершився процес над Павлом у Римі. Але таке завершення Діянь може мати й інші пояснення, які є значно більш ймовірними, ніж написання книги перед процесом проти Павла (RF, с. 48).

[1]      Це одна з причин, через які в тексті буде — завжди в дужках — багато цитат зі Старого Завіту, що є кореневищем (адже це також Слово Боже!), до якого прищеплено Новий Завіт. Добре було б їх прочитати! Вони не просто створюють фон, а дають більш цілісне бачення змісту і значення уривка, який слухаємо або читаємо. Крім того, доволі часто подано посилання на третє Євангеліє, текст якого проливає світло на читання Діянь (і навпаки). Дві праці Луки взаємно доповнюють одна одну, тому і читати їх слід так само.
[2]      E. e E. Nestle — B. e K. Aland, Novum testamentum Graece et Latine, Deutsche Bibelgesellschaft, Stuttgart 1993²⁷.
[3]      Українські дієслова подано в неозначеній формі.
[4]      Термін Сімдесят (що позначається LXX) стосується 70 (чи 72) перекладачів, котрі, як вважається, були уповноважені первосвящеником Єлеазаром (за наказом єгипетського володаря Птоломея ІІ Філадельфа, 285– 246 рр. до Р.Хр.) перекласти єврейську Біблію (СЗ) грецькою мовою для еллінізованих євреїв діаспори (особливо для численної і активної єврейської спільноти, що проживала в Александрії Єгипетській, яка була важливим культурним осередком і місцем розташування відомої бібліотеки). Цей переклад, який розпочато у 275 році і завершено близько 150 р. до Р.Хр., ще й досі становить літургійну версію СЗ для східних православних Церков грецької традиції.

Молитви перед читанням Святого Письма

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 р.). Молитвами святих Отців наших, Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Молитва до Святого Духа

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Трисвяте

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.).

Славослов’я

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Молитва до Пресвятої Тройці

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, завітай і зціли немочі наші іменi Tвого ради.Господи, помилуй. (3 рази)

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, i нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Господня молитва

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Господи, помилуй (12 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, i нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Поклін Ісусові Христові

Прийдіте, поклонімся Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

Молитва

Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий очі нашого ума, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі, бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

 

Після молитви читаємо уривок з книги Діянь апостолів
(згідно з планом читання)

Опісля робимо коротку застанову, що Слово Боже до мене промовляє.

 

Молитви після читання Святого Письма

Покаянна молитва

Ослаби, прости, відпусти, Боже, прогрішення наші, добровільні і недобровільні, що в слові і в ділі, свідомі й несвідомі, що в думці й у помислі, що вдень і вночі; все нам прости, бо Ти благий і чоловіколюбець.

Молитви до Пресвятої Богоматері

Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з тобою. Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона твого, бо ти породила Христа Спаса, Ізбавителя душ наших.

Достойно є воістину величати блаженною тебе, Богородицю, всеблаженну, і пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволи нас, єдина чиста і благословенна.

Преславна Приснодіво, Богородице! Прийми молитви наші і донеси їх Синові твоєму і Богові нашому, щоб спас задля тебе душі наші.

Молитва до ангелів

Всі небесні сили, святі ангели й архангели, моліть Бога за нас, грішних.

Молитва до всіх святих

Святі славні і всехвальні апостоли, пророки, мученики і всі святі, моліть Бога за нас, грішних.

Величання Пресвятої

Уповання наше — Отець, прибіжище наше —Син, і покровитель наш — Дух Святий; Тройце Свята, Боже наш — слава Тобі!

Митарева молитва

Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь (3 р.).

* У часі Великого посту (чотиридесятниці) мовимо цю покаянну молитву з поклонами:

Молитва святого Єфрема

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене (доземний поклін).

Духа ж ціломудреності і смиренномудреності, терпеливості й любові, даруй мені, слузі Твоєму (слугині Твоїй) (доземний поклін).

Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні. Амінь (доземний поклін).

Після цього 12 малих поклонів, хрестячись:

Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).

Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.

Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Відтак: Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене.

Духа ж ціломудреності і смиренномудреності, терпеливості й любові, даруй мені, слузі Твоєму (слугині Твоїй).

Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний навіки вічні. Амінь (доземний поклін).

* Від Великодня до Вознесіння, замість молитви до Святого Духа «Царю небесний»:

Воскресний тропар

Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував (3 р.).

І нам дарував життя вічне, поклоняємось Його на третій день воскресінню.

План читання книги Діянь апостолів

ПЛАН ЧИТАННЯ КНИГИ ДІЯНЬ АПОСТОЛІВ (відкрити у Word)

1,1-26 Церква в очікуванні Утішителя
1.    Діяння 1,1-8 І будете моїми свідками
2.    Діяння 1,9-14 Знявся угору
3.    Діяння 1,15-26 Був разом з нами свідком його воскресіння

2,1-8,3 – Звіщання Євангелія і зростання Церкви в Юдеї
4.    Діяння 2,1-13 Усі вони сповнилися Духом Святим
5.    Діяння 2,14-36 Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли
6.    Діяння 2,37-47 Всі віруючі були вкупі
7.    Діяння 3,1-10 Що ж маю, те тобі даю
8.    Діяння 3,11-26 Бог воскресив слугу свого і послав його, щоб він благословив вас і відвертав… кожного від поганих вчинків
9.    Діяння 4,1-12 Він — отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі
10.  Діяння 4,13-22 Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, – розсудіть!
11.  Діяння 4,23-31 Сміливо проповідуйте слово Господнє!
12.  Діяння 4,32-37 Все в них було спільне
13.  Діяння 5,1-21  Ти обманув не людей, а Бога» 
14.  Діяння 5,21б-33 Слухатися слід більше Бога, ніж людей!
15.  Діяння 5,34-42 Щоб ви часом не стали противниками Бога
16.  Діяння 6,1-15 Будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова
17.  Діяння 7,1-53 Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду?
18.  Діяння 7,54 – 8,3 Господи, не постав їм цього за гріх!

8,4-40 – Звіщання Євангелія у Самарії
19.  Діяння 8,4-8 Радість же була велика в цім місті
20.  Діяння 8,9-25 Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом
21.  Діяння 8,26-40 Вірю, що він є Син Божий

9,1-31 – Об’явлення Христа Савлові
22.  Діяння 9,1-19а Хто ти, Господи?
23.  Діяння 9,19б-31 і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він — Син Божий

9,32-43 – Звіщання Євангелія ап. Петра
24.  Діяння 9,32-43 Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань

10,1-11,18 – Одкровення ап. Петрові щодо поган
25.  Діяння 10,1-33 Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе
26.  Діяння 10,34-43 …кожен, хто вірує в нього, через його ім’я одержує відпущення гріхів
27.  Діяння 10,44-48 Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову
28.  Діяння 11,1-18 Отже й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя

11,19-11,30 – Християни в Антіохії
29.  Діяння 11,19-26 В Антіохії вперше учнів називано християнами
30.  Діяння 11,27-30 Учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в і Юдеї, допомогу

12,1-25 – Переслідування християн в Юдеї
31.  Діяння 12,1-19
32.  Діяння 12,20-25

13,1–14,28 – Перша євангелізаційна подорож ап. Павла
33.  Діяння 13,1-12
34.  Діяння 13,13-43
35.  Діяння 13,44-52
36.  Діяння 14,1-7
37.  Діяння 14,8-18
38.  Діяння 14,19-28

15:1–35 – Єрусалимський Собор
39.  Діяння 15,1-6
40.  Діяння 15,7-12
41.  Діяння 15,13-21
42.  Діяння 15,22-35

15:36-18,23 – Друга євангелізаційна подорож ап. Павла
43.  Діяння 15,36-41
44.  Діяння 16,1-15
45.  Діяння 16,16-40
46.  Діяння 17,1-15
47.  Діяння 17,16-34
48.  Діяння 18,1-17
49.  Діяння 18,18-23

18,24-21,14 – Третя євангелізаційна подорож ап. Павла
50.  Діяння 18,24-28
51.  Діяння 19,1-10
52.  Діяння 19,11-20
53.  Діяння 19,21-40
54.  Діяння 20,1-6
55.  Діяння 20,7-16
56.  Діяння 20,17-38
57.  Діяння 21,1-14

21,15-23,22 – Свідчення ап. Павла в Єрусалимі
58.  Діяння 21,15-26
59.  Діяння 21,27-40
60.  Діяння 22,1-21
61.  Діяння 22,22-29
62.  Діяння 22,30 – 23,11
63.  Діяння 23,12-22

23,23-28,16 – Свідчення ап. Павла дорогою до Рима
64.  Діяння 23,23-35
65.  Діяння 24,1-9
66.  Діяння 24,10-27
67.  Діяння 25,1-12
68.  Діяння 25,13-27
69.  Діяння 26,1-23
70.  Діяння 26,24-32
71.  Діяння 27,1-8
72.  Діяння 27,9-44
73.  Діяння 28,1-10
74.  Діяння 28,11-16

28,17-31 – Звіщання Євангелія ап. Павла у Римі
75.  Діяння 28,17-22
76.  Діяння 28,23-31