Вступ до Євангелія від ЛукиВступне словоМолитви перед читаннямПлан читанняСтруктура

Євангеліє від Луки завжди приваблювало своєю красою як богословів та художників, так і простих віруючих. Його широко застосовують як у богослужіннях, так і в церковному вчительстві, а зокрема в катехизації та духовному житті. Саме завдяки йому знаємо прекрасні Ісусові притчі про Милосердного батька, Доброго самарянина, митаря і фарисея, багача і Лазаря, нечесного управителя та інші, а також деякі чуда і події з Ісусового життя, про які згадує тільки св. Лука, як наприклад, звіщення Захарії і народження Івана Хрестителя, пророцтво Симеона і Анни, відвідання храму дванадятирічним Ісусом, післанництво 72 учнів, гостинність Марти і Марії, зцілення скорченої жінки, зцілення десятьох прокажених, зустріч із Закхеєм, подорож учнів до Емаусу… Окрім цього Лука, найбільше з усіх євангелистів, говорить про Марію, Ісусову матір: він подає опис Благовіщення в Назареті, відвідини Марією Єлисавети, пророчі слова Симеона, звернені до Марії, про те, що меч прошиє їй серце, розповідає, як Марія і Йосиф шукали дванадцятилітнього Ісуса у Єрусалимі, та зазначає, що в Назареті «мати його зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк 2,51). Слід згадати і пророчий оклик якоїсь жінки з-між народу: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили» (Лк 11,27), — і блаженство, яке Ісус промовляє у відповідь та скеровує до кожного правдивого учня: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають» (Лк 11,28). Якщо до цього додати ще й реакцію Марії на слова привітання архангела Гавриїла, висловлену дієсловом «роздумувати» [у собі, у серці] (гр. διαλογίζομαι), то можемо побачити, як євангелист Лука подає нам у своєму Євангелії не тільки «вивідані докладно від початків» і «написані за порядком» події з життя Ісуса і його слова, щоб ми пізнали «стійкість науки, яку ми прийняли» (пор. Лк 1,3-4), але також в образі Марії змальовує взірець ідеального учня, який роздумує у своєму серці над почутим Словом і зберігає його. Саме це ми намагаємося робити через/під час lectio divina!

Твір Луки вирізняється з-поміж інших синоптичних Євангелій щонайменше трьома особливостями. По-перше св. Лука дуже витончений розповідач, який чудово володіє грецькою мовою і пристосовує свій стиль як до грецького перекладу Сімдесяти (LXX), так і до культури та ментальності своїх адресатів (вражає те, як Лука подекуди замінює важке для грецького читача поняття «воскресіння» твердженням «Він — живий» (пор. Лк 24,23; Ді 1,3; 25,19), або ж, описуючи переображення, оминає термін μεταμορφόω (переображувати[ся]) (пор. Лк 9,29), аби уникнути асоціацій з «метаморфозами» грецьких богів, про які його читачі могли бути добре обізнані).

Друга особливість — Лука є автором не тільки Євангелія, але також ще одної новозавітньої книги — Діянь АпостолівДіяння не є незалежним твором, його радше можна вважати другим томом однієї цільної праці, в якому Лука хотів показати, як діло Ісуса завдяки апостолам і через них продовжується у Церкві. Таке «продовження» Ісусової діяльності в житті Церкви дуже добре відображає концепцію Луки, згідно з якою історія спасіння складається з трьох етапів: час обітниці (Старий Завіт), час Ісуса (Євангеліє) і час Церкви — наш час.

Третя особливість Луки полягає в тому, що він, більше від інших євангелистів, спонукав фантазію і геній митців, передусім художників, передати через мистецтво епізоди і окремі важливі події, про які згадує тільки він. Досить пригадати численні образи й ікони «Благовіщення», які знаходимочи не в кожному нашому храмі, а також у музеяхі галереях цілого світу; або ж пригадати «Вечерю в Емаусі» Рембрандта чи «Навернення апостола Павла» Караваджо…

Сам Лука дуже скромно стверджує, що він просто розповідає про події, які сталися між нами, щоб учень міг утвердитися в вірі. Однак оте «між нами» — це не тільки спомин з минулого, а передусім свідомість присутності Христа в житті Церкви. Тому й Євангеліє від Луки нам слід читати не як мемуари про якусь визначну постать з минулого, а як свідчення про Живого, який безнастанно продовжує діяти і навчати у своїй спільноті.

Згідно з церковним переданням, Лука є також іконописцем Марії. І хоч не можемо нині науково довести, що власне Лука написав на дошці ікону Марії, однак можемо побачити в ньому неперевершеного іконописця Богородиці в його описі Марії у часі Благовіщення та відвідин Єлисавети, у піклуванні про Сина, а особливо у вкладеному в її уста гимні «Величає душа моя Господа», яким і ми сьогодні величаємо Господа за те, що зглянувся (уже!) на нас і вчинив нам великі діла.

На завершення хотілося б вказати на ще одну цікаву деталь у цьому Євангелії, яке приділяє аж 10 розділів Ісусовій подорожі до Єрусалима (Лк 9,51-19,28), котрі не мають паралелей в інших Євангеліях і містять власний матеріал Луки. Йдеться про дієслово «треба» (δεῖ), яке Лука вживає у Євангелії і Діяннях 27 разів (Лк 2,49; 4,43; 9,22; 12,12; 13,14.33; 17,25; 19,5; 21,9; 22,37; 24,7.44; Ді 1,21; 3,21; 4,12; 5,29; 9,6.16; 14,22; 15,5; 16,30; 19,21; 20,35; 23,11; 25,10; 27,24.26), визначаючи ним не так невідтворотність долі, а радше впевненість у сповненні Божого задуму спасіння (див. Лк 24,44), до якого і нам треба приєднатися (див. Ді 14,22).

о. др. Тарас БАРЩЕВСЬКИЙ

 

 

Структура Євангелія Господа нашого Ісуса Христа від Луки

Передмова (1,1-4)

І. Народження і приховане життя Івана Хрестителя й Ісуса (1,5-2,52)

Звіщення народження Івана Хрестителя (1,5-25)
Благовіщення (1,26-38)
Марія у Єлисавети (1,39-45)
«Величає душа моя Господа» (1,46-56)
Народження Івана Хрестителя (1,57-58)
Обрізання Івана Хресителя (1,59-68)
«Благословен Господь» (1,67-79)
Приховане життя Івана Хрестителя (1,80)
Народження Ісуса і відвідини пастирів (2,1-20)
Обрізання Ісуса (2,21)
Принесення Ісуса до храму (2,22-28)
«Нині відпускаєш» (2,29-32)
Пророцтво Симеона (2,33-35)
Пророцтво Анни (2,36-38)
Приховане життя Ісуса в Назареті (2,39-40)
Ісус серед учених (2,41-50)
Ще про приховане життя в Назареті (2,51-52)

II.  Підготовка Ісусового післанництва (3,1-13)

Проповідь Івана Хрестителя (3,1-18)
Ув’язнення Івана Хрестителя (3,19-20)
Хрещення Ісуса (3,21-22)
Родовід Ісуса (3,23-38)
Спокуси в пустині (4,1-13)

III.  Післанництво Ісуса в Галилеї (4,14-9,50)

Ісус розпочинає проповідувати (4,14-15)
Ісус в Назареті (4,16-30)
Ісус навчає в Капернаумі й оздоровлює біснуватого (4,31-37)
Зцілення тещі Петра (4,38-39)
Численні оздоровлення (4,40-41)
Ісус тайно покидає Капернаум і подорожує Юдеєю (4,42-44)
Покликання перших учнів (5,1-11)
Оздоровлення прокаженого (5,12-16)
Зцілення розслабленого (5,17-26)
Покликання Леві (5,27-28)
Бенкет з грішниками в домі Леві (5,29-32)
Дискусія про піст (5,33-39)
Зірвані колоски (6,1-5)
Оздоровлення сухорукого (6,6-11)
Вибір Дванадцятьох (6,12-16)
Народ іде за Ісусом (6,17-19)
Вступна промова. Блаженства (6,20-23)
«Горе вам!» (6,24-26)
Любов до ворогів (6,27-35)
Милосердя і доброта (6,36-38)
Ревний послідовник (6,39-45)
Необхідність практики (6,46-49)
Оздоровлення слуги сотника (7,1-10)
Воскресіння сина вдови з Наїна (7,11-17)
Питання Івана Хрестителя і свідчення Ісуса про нього (7,18-30)
Суд Ісуса над поколінням (7,31-35)
Прощена грішниця (7,36-50)
Жінки, які йшли за Ісусом (8,1-3)
Притча про сіяча (8,4-8)
Чому Ісус говорить притчами (8,9-10)
Пояснення  притчі  про  сіяча  (8,11-15)
Як отримати і як передати навчання Ісуса (8,16-18)
Правдива родина Ісуса (8,19-21)
Утихомирення бурі (8,22-25)
Геразинський біснуватий (8,26-39)
Оздоровлення кровоточивої та воскресіння дочки Яіра (8,40-56)
Послання Дванадцятьох (9,1-6)
Ірод й Ісус (9,7-9)
Повернення учнів і помноження хлібів (9,10-17)
Петрове визнання віри (9,18-21)
Перше звіщення страстей (9,22)
Умови, щоб іти за Ісусом (9,23-26)
Скорий прихід Царства (9,27)
Переображення (9,28-36)
Біснуватий епілептик (9,37-43а)
Друге звіщення страстей (9,43б-45)
Хто більший? (9,46-48)
Вживання Ісусового імені (9,49-50)

IV. Ісус піднімається до Єрусалима (9,51-19,27)

Самарянське село не приймає Ісуса (9,51-56)
Вимоги апостольського покликання (9,57-62)
Послання сімдесяти двох учнів (10,1-16)
Чим мають радіти апостоли (10,17-20)
Євангеліє відкрите немовлятам. Отець і Син (10,21-22)
Привілей учнів (10,23-24)
Найбільша заповідь (10,25-28)
Притча про доброго самарянина (10,29-37)
Марта й Марія (10,38-42)
«Отче наш» (11,1-4)
Надокучливий приятель (11,5-8)
Сила молитви (11,9-13)
Ісус і Велзевул (11,14-22)
Непоступливість Ісуса (11,23)
Повернення нечистого духа (11,24-26)
Правдиве блаженство (11,27-28)
Знак Йони (11,29-32)
Притча про свічник (11,33-36)
Проти фарисеїв і учителів закону (11,37-54)
Говорити відкрито і без страху (12,1-12)
Не збирайте скарбів (12,13-21)
Довіритися Провидінню (12,22-32)
Продати власні маєтки і дати милостиню (12,33-34)
Бути готовим до повернення господаря (12,35-48)
Ісус і його страсті (12,49-50)
Ісус — причина непорозуміння (12,51-53)
Уміти розпізнавати знаки часу (12,54-59)
Заклики до покаяння (13,1-5)
Притча про неплідну смоковницю (13,6-9)
Оздоровлення жінки, яка була скорчена, в день суботній (13,10-17)
Притча про зерно гірчиці (13,18-19)
Притча про закваску (13,20-21)
Тісні ворота, відкинення невірних юдеїв і покликання поган (13,22-30)
Ірод — лис (13,31-33)
Про Єрусалим (13,34-35)
Оздоровлення хворого на водянку в день субот- ній (14,1-6)
Про вибір місць (14,7-11)
Про вибір запрошених (14,12-14)
Про запрошених, які не приймають запрошення (14,15-24)
Зректися найдорогоціннішого (14,25-27)
Відмовитися насамперед від власних дібр (14,28-33)
Не втратити смаку (14,34-35)
Три притчі про милосердя (15,1-3)
Заблукана вівця (15,4-7)
Загублена драхма (15,8-10)
Загублений і вірний син: «блудний син» (15,11-32)
Невірний управитель (16,1-8)
Добре використання грошей (16,9-13)
Проти фарисеїв, які любили гроші (16,14-15)
Завоювання Царства (16,16)
Важливість закону (16,17)
Нерозривність шлюбу (16,18)
Багач і бідний Лазар (16,19-31)
Спокуси (17,1-3а)
Братня настанова (17,3б-4)
Сила віри (17,5-6)
Служити з покірністю (17,7-10)
Десять прокажених (17,11-19)
Прихід Божого Царства (17,20-21)
День Сина Чоловічого (17,22-37)
Безбожний суддя і нещасна вдова (18,1-8)
Фарисей і митар (18,9-14)
Ісус і діти (18,15-17)
Багатий вельможа (18,18-23)
Небезпека багатства (18,24-27)
Винагорода, обіцяна за зречення (18,28-30)
Третє звіщення страстей (18,31-34)
Єрихонський сліпий (18,35-42)
Закхей (19,1-10)
Притча про міни (19,11-27)

V. Післанництво Ісуса в Єрусалимі (19,28-21,38)

Месіянський вхід в Єрусалим (19,28-38)
Ісус приймає вітання своїх учнів (19,39-40)
Плач над Єрусалимом (19,41-44)
Торгівці, вигнані з храму (19,45-46)
Навчання у храмі (19,47-48)
Зауваження юдеїв щодо авторитету Ісуса (20,1-8)
Притча про виноградарів-убивць (20,9-19)
Данина кесареві (20,20-26)
Воскресіння мертвих (20,27-40)
Христос, син і господь Давида (20,41-44)
Ісус осуджує книжників (20,45-47)
Дар вдови (21,1-4)
Промова про знищення Єрусалима. Вступ (21,5-7)
Знаки попередження (21,8-19)
Облога (21,20-22)
Катастрофа і часи поган (21,23-24)
Космічні катастрофи і славне з’явлення Сина Чоловічого (21,25-28)
Притча про смоковницю (21,29-33)
Чувати, щоб не бути заскоченим (21,34-36)
Останні дні Ісуса (21,37-38)

VI.  Страсті (22,1-23,56)

Змова проти Ісуса і зрада Юди (22,1-6)
Підготовка до пасхальної вечері (22,7-13)
Пасхальна вечеря (22,14-18)
Установлення Євхаристії (22,19-20)
Звіщення зради Юди (22,21-23)
Хто більший? (22,24-27)
Обіцяна винагорода апостолам (22,28-30)
Звіщення повернення і зречення Петра (22,31-34)
Година вирішальної боротьби (22,35-38)
На Оливній горі (22,39-46)
Ув’язнення Ісуса (22,47-53)
Зречення Петра (22,54-62)
Перші вияви зневаги (22,63-65)
Ісус перед синедріоном (22,66-71)
Ісус перед Пилатом (23,1-7)
Ісус перед Іродом (23,8-12)
Ісус знову перед Пилатом (23,13-25)
По дорозі на Голготу (23,26-32)
Розп’яття (23,33-34)
Ісуса на хресті висміюють і ображають (23,35-38)
«Добрий злочинець» (23,39-43)
Смерть Ісуса (23,44-46)
Після смерті Ісуса (23,47-49)
Похорон (23,50-56)

VII.  Після воскресіння (24,1-53)

Порожній гріб. Вістка ангела (24,1-8)
Апостоли відмовляються повірити розповідям жінок (24,9-11)
Петро біля гробу (24,12)
Учні з Емауса (24,13-35)
Ісус з’являється апостолам (24,36-43)
Останні поучення апостолам (24,44-49)
Вознесіння (24,50-53)