Марія Ярема

Вільна і чесніша від усього творіння

Агар була рабинею Сари, жінки Авраама. Перша була невільницею, друга – вільною. Апостол Павло, посилаючись на постаті цих двох жінок Старого Завіту, хоче навести християн на думку про дві дійсності: старозавітний закон і новозавітну благодать. Закон і благодать, наче Агар і Сара, представляють собою різні способи існування. Бути під законом означає бути рабом і сином рабині. Адже закон зобов’язує, але не має сили звільнити від гріха. Бути під благодаттю віри в Христа означає бути вільним і сином вільної. Адже віра оправдує і визволяє від пристрастей.

Поза тим Агар і Сара наче відображають у собі Єву і Марію. Перша – рабиня гріха, друга – вільна від нього. Саме у цьому контексті текст відповідає празнику зачаття Пресвятої Богородиці. Богородиця – вільна, а не рабиня, і Син Її приносить визволення усім поневоленим.

Натомість у Євангельському читанні свята чуємо про те, що Господь відповідає людям, які повідомили Його про прихід Матері і братів (не йде мова про рідних братів), наступне: «Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують». Виглядає, на перший погляд, що Христос не надто приділяє увагу Матері та родичам. Ба навіть прирівнює їх до всіх інших, які зберігають та виконують Його слово. Як це поєднати з тим, що сказано вище: що Марія – вільна, тобто Та, Яка дає початок вільному людству, а отже Та, Якій належить щонайбільша пошана? І то пошана незрівнянно вища від усіх інших людей.

Пресвята Богородиця є справді Мати всіх вільних, тобто тих, які звільнені від прокляття гріха. Їй справді належить честь понад усі створіння. Господь однак не принижує Матір, кажучи, що Йому милі усі, які зберігають Його слово. Але навпаки, виявляє Її чесноту, бо саме Марія є Тією, Яка щонайдосконаліше слухає та виконує Боже слово.

Початок перемоги над лукавим

На Великій Вечірні свята Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною у читаннях роздумуємо про славну перемогу Діви Марії над змієм-сатаною. Сповіщення цієї перемоги чуємо з уст самого Бога у древньому раю, коли каже до змія, що потомство Жінки розчавить йому голову. Звісно, що йде мова про Христа, зродженого від Діви-Матері, Який своєю смертю і воскресенням зруйнує царство сатани – ад. Зачаття Марії є початком цієї перемоги.

У другому і третьому читаннях чуємо натомість про двох старозавітніх жінок-героїнь, що врятували свій народ від загибелі – Юдит та Естер. Перша обезголовила вождя ворожого війська, друга викрила злі замисли ненависника її народу. І перша, і друга оспівані у Писанні як відважні жінки, що задля добра всього народу наражали себе на небезпеку та вийшли із неї переможницями.

Вони прообразують собою відвагу Богородиці у Її славній перемозі над всіма хитрощами лукавого. Вона, Пренепорочна, своєю покорою і відвагою привела у світ Богочоловіка, Яким світ спасенний. Вона, отже, у своєму Потомкові розчавила голову древньому змієві, яким світ був спокушений. Тому слова, сказані колись до Юдити, щонайкраще сповняються в особі Богоматері: Благословенна Ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі! Благословенний Господь Бог, що створив небо й землю, що повів Тебе на те, щоб стяти голову вождеві наших ворогів. Уповання на тебе ніколи не пропаде в серці людей, які згадуватимуть повіки силу Божу.

Проти надії

Днесь узи бездітности розрішаються, Йоакима бо й Анну вислухавши, Бог проти надії явно обіцює, що вони родитимуть Богодівицю, з Якої сам родився Неописанний, що, ставши чоловіком, ангелові повелів співати Їй: Радуйся, благодатна, Господь з Тобою, – такими словами тропаря возвеличуємо свято Зачаття Пресв. Богородиці св. Анною. Тропар яскраво змальовує перспективу Божого надприродного діяння у цій події: узи бездітності розрішаються (відпускаються, розриваються), проти надії здійснюється обітниця, родиться Неописанний.

Усе це предивне: Бог вислуховує Йоакима й Анну в час, який Його Промислом був часом початку спасіння, і проти надії дарує їм дитину з невимовним покликанням – стати Богоматір’ю. Чому проти надії? Бо свв. Йоаким і Анна не сподівалися благодаті стати прабатьками самого Христа, а просили розрішення власної неплідності. Вони сподівалися стати батьками, але не посягали у думці явитися Богобатьками. Сподівалися отримати дитя як дар і блаженство, а отримали дитя-дівицю, що стала чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів, Яку ублажають всі роди людей (пор. Лк 1, 48). Сподівалися, що свого часу прийде Месія-Христос, але не сподівалися, що явиться у людськім тілі сам Бог. Сподівалися, що хтось з народу достоїться честі виховати посланого від Бога Месію, але не сподівалися, що виховуватимуть Йому Матір. Сподівалися, що Бог змилостивиться над ними, але не сподівалися, що саме через них і Народжену від них змилостивиться над всім людством.

Неописанний Бог (Якого неможливо описати) зволив стати чоловіком з Діви, що проти надії народжена неплідними батьками. Усе це предивне. Предивний початок спасіння і предивне його звершення. Нам же належить всіляко сподіватися осягнути це спасіння, а Бог проти надії і понад всяку надію нам його явить.

Сталося від Бога

Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога, бо вона породила понад усяке слово Ту, що родила Слово. Ці слова кондака свята Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною лаконічно пояснюють, що літургійне славослов’я завжди спрямоване до Бога. Ми святкуємо зачаття святою Анною її преблагословенної Дитини саме тому, що ця Дитина, ставши дівчиною, народила у тілі Бога. Тобто вшановуємо святу Анну та Пресвяту Богородицю з огляду на їхній надзвичайний зв’язок з Богом: праматеринство і материнство Йому воплоченому. Святкуючи, отже, свято на честь праматері та матері Христових, святкуємо насправді прихід у світ Бога Сина. Вшановуючи свято Зачаття Пресвятої Богородиці, поклоняємось Богові, що через Діву Марію воплотився, а не поклоняємось самій Діві чи Її матері Анні. Вшановучи святих, найперше восхвалюємо Бога, що так дивно проявив себе через них і у них, і лиш тоді восхвалюємо людей, які показали нам приклад відкритості на Бога, що хоче діяти через нас і у нас.

Зачаття Анни сталося від Бога, як каже кондак. Тобто Його благоволінням і благодаттю Анна отримала дар стати матір’ю Богородиці. Звичайно, святість Анни, як і Діви Марії, не була чимось просто закладеним в них, але вимагала їхньої відповіді на благодать Божу, їхньої співпраці з Богом. Бог вибирає для великих своїх діл того, хто Йому до вподоби, але відповісти на вибраність, на покликання – це від людини залежить.

Свята Анна породила понад усяке слово Ту, що родила Слово. Понад усяке слово – тобто понад усяке людське розуміння та уявлення, понад людську спромогу висловитися. Ту, що родила Слово – Матір Христа, Якого звемо Словом Божим, Єдинородним Сином Отця, а водночас Сином Людським.

Джерело: https://www.ukr-parafia-roma.it/uk/