Християнин має святкувати не в призначений час, не в перший день місяця, не тільки в неділі, а все життя проводити в постійному святкуванні.

А яке повинно бути воно? Про це послухаймо св. апостола Павла, який говорить: «Святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби й лукавства, а в опрісноках чистоти й істини» (І Кор. 5:8).

Вкрай нерозумно по одному дневі очікувати того ж на весь рік. Не тільки від божевілля, але і від диявольського впливу приходить така думка, ніби в справах нашого життя треба покладатися не так на власну ревність і діяльність, а на якісь проміжки часу.

Щасливий для тебе буде рік у всьому не тоді, як ти будеш пиячити в перший день, але якщо і в перший і в кожен день будеш робити приємне Богові. День буває кепським або хорошим не за своєю природою (адже день із днем нічим не різниться), але можуть відрізнятися нашою пильністю та відповідальністю.

Якщо ти зробив добро, то день для тебе хороший, а якщо ти згрішив, то – кепський. Коли будеш так міркувати і так налаштовувати себе, здійснюючи кожен день молитви і милостині, то весь рік для тебе буде щасливий; а якщо ти, не піклуючись про чесноти, будеш очікувати радощів для душі своєї від початку місяців і обчислення днів, то не буде тобі нічого доброго.

Диявол, знаючи це і намагаючись відхилити нас від подвигів чесноти і придушити душевну ревність віри, навчив людей щастя і нещастя приписувати дням. Хто переконаний, що є дні щасливі і нещасливі, той в нещасливий день не займатиметься добрими справами, думаючи, що вся його праця залишиться марною і безплідною за фатальними властивостями дня.

Радість буває не від пияцтва, але від духовної молитви, не від вина, але від повчального слова. Вино виробляє бурю, а слово – тишу; вино завдає шум, а слово припиняє сум’яття; вино затьмарює розум, а слово просвічує і затьмарений; вино вселяє скорботи, яких не було, а слово відганяє і ті, які були. Ніщо звичайно так не веде до спокою і радості, як правила любомудрості – зневажання сьогодення, прагнення до майбутнього, не брання до уваги нічого людського постійним – ні багатства, ні влади, ні почестей, ні заступництва. Якщо ти навчився так мудрувати, то не буде терзати тебе заздрість, коли побачиш багатого, і коли впадеш в бідність, не принизишся від бідності; і таким чином, будеш в змозі постійно святкувати.

Якщо в тебе чисте сумління, то ти маєш постійний празник, бо наповнюєшся добрими надіями й радієш очікуванням майбутнього добра. Та коли ти неспокійний у душі й винний у багатьох гріхах, то на тисячах празників і урочистостей ти почуватимеш себе не краще від тих, що плачуть. Яка мені користь зі світлого дня, коли моя душа покрита докорами сумління?

Тож якщо ти хочеш мати користь з нового року, то зроби так: наприкінці року подякуй Богу, що Він зберіг тебе до цього часу; пожалкуй у своєму серці за все погане, що ти зробив, полічи час свого життя і скажи собі сам: дні біжать, літа минають, частину своєї дороги я вже пройшов, а що доброго зробив? Чи не станеться так, що попрощаюся з цим світом без усякої чесноти?

А ще ніколи не забувай, що сила Любові така, що вона здатна поєднати навіть тих, хто знаходиться на далекій відстані один від одного.

Того, кого любимо, ми уявляємо собі кожного дня, хоча б він жив на чужині і був відділений від нас великими морями. Так само як того, хто нам байдужий, ми ніби не бачимо, хоча би він знаходився поблизу нас.

Там, де є Любов, там відстань анітрохи не шкодить. А де немає її, там немає жодної користі від географічної близькості.

Як сила Любові не зупиняється віддаленістю місць, так і дія молитви. Як Любов з’єднує розлучених один від одного, так і молитва може принести неймовірну користь тим, що знаходяться далеко один від одного.

Знаючи це все, сміливо вступімо до боротьби. Бо тепер нам доведеться боротися не з амаликитянами, що напали. І не з іншими варварами, які вчинили набіг, але з демонами, які ходять урочисто площею. Адже цілонічні гуляння, жарти, лайливі крики, нічні танці і смішні забавки гірше всякого ворога полоняють місто.

Всі починають намагатися зодягнутися краще за інших, перевершити їх, прикрасити себе якнайкраще. Таке змагання показує незрілий розум і душу нездатну до великих і піднесених помислів.

Якщо ти хочеш прикрашати, то прикрашай не оселю, але твою душу, – не майдан, але розум, щоб Ангели дивувалися, і Архангели схвалювали твої діяння, а Владика ангелів нагородив тебе Своїми дарами.

«Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5,16). Таке світло принесе тобі велику нагороду. Не прикрашуй вінками дверей свого дому, але веди таке життя, щоб одержати на свою голову від Спасителя вінець правди».